На Чернігівщині розгортається драматична історія навколо переселенця з-під Авдіївки, який оселився в селі Заудайка Прилуцького району. Про це у своїй публікації повідомила активістка та зоозахисниця громадської організації «Острів порятунку тварин» Олександра Левченко. Все почалося з публікації в мережі про переселенця, який самотужки доглядає близько сотні кіз та овець, а також десяток коней. У дописі йшлося про важку працю, скруту та напад, якого зазнав господар. Втім, первинна картина, створена в соціальних мережах, виявилася кардинально протилежною до реального стану справ.
Історія, яка починалася як зворушливий заклик про допомогу та приклад людської солідарності, перетворилася на моторошне випробування для тих, хто вирішив підставити плече підтримки. Нещодавно мережу сколихнув розпачливий допис про чоловіка, який евакуювався з-під Авдіївки до села Заудайка, що на Прилуччині. Як розповідає активістка та зоозахисниця громадської організації «Острів порятунку тварин» Олександра Левченко, ця історія спочатку звучала як справжній крик про допомогу: «людина одна-єдина доглядає сотню кіз, овець та десяток коней, важко працює, ще й зазнала нападу». Не змігши пройти повз людську біду, волонтери попередньо повідомили керівника міської поліції про інцидент і вирушили на місце. Проте реальність, з якою зіштовхнулися активісти, виявилася значно страшнішою за будь-які передбачення.
За її словами, за картинкою «важкої праці» приховується справжня катастрофа та сотні тварин-заручників. Точну кількість худоби порахувати просто неможливо, адже тварини безнаглядно блукають селом, полями, навколишніми лісами та людськими городами, вщент нищачи чужу працю. Умови утримання зоозахисниця описує як «суцільний жах і кошмар», додаючи, що для опису цієї катастрофи важко підібрати слова, адже «тварини просто конають у бруді та щодня ризикують загинути під колесами автомобілів».
Як з’ясувалося під час спілкування, господар повністю ігнорує будь-яку конструктивну допомогу щодо догляду за підопічними.
«Господаря абсолютно не цікавить прилаштування тварин чи покращення їхніх умов. «Допомога» йому потрібна виключно в матеріальному еквіваленті. Віддавати худобу бодай на тимчасове утримання він категорично відмовляється», — зазначає зоозахисниця. Фактично тварини опинилися в ролі заручників для отримання фінансової вигоди від небайдужих людей.
Та найважчим ідеологічним ударом для волонтерів стали погляди самого переселенця. Чоловік, який утік від війни, свято вірить у «силу росії» та щиро чекає, коли «страны помирятся», щоб виїхати жити до Ростова.
Переселенець з Авдіївки, власник ферми у селі Заудайка, який чекає росію
«Їхали рятувати нещасну людину, а повернулися з єдиним бажанням — захистити від нього беззахисних тварин», — зізнається Олександра. Вона наголошує, що зараз емоції переповнюють, а думки важко зібрати у слова, але найбільше «крається серце за ті живі душі, які залишаються заручниками людської байдужості, невиправданих амбіцій, недбалості та ворожої ідеології».
Зооволонтерка Олександра Левченко
Олександра Левченко підкреслює, що ця ситуація потребує не просто розголосу, а «комплексного правового та зоозахисного рішення». Аби врятувати худобу з цього полону, необхідні спільні та рішучі дії правоохоронних органів, Держпродспоживслужби та місцевої громади, бо обнародування правди має стати першим кроком до реального порятунку тварин.
