Мобільні гінекологічні бригади Чернігівського пологового будинку продовжують виїзди в громади у рамках програми «Мобільні бригади сексуально-репродуктивного здоров’я». Таким чином жінки, які проживають у віддалених громадах і через логістичні труднощі або стан здоров’я не мають змоги відвідати обласний центр, можуть отримати безкоштовну професійну консультацію та огляд висококваліфікованого акушера-гінеколога, пройти цитологічне дослідження та кольпоскопію, УЗД органів малого тазу, а також проконсультуватися щодо планування сім'ї та підбору засобів контрацепції, безпосередньо за місцем проживання.

І через 108 років потому героїчні події поблизу залізничної станції Крути залишають за собою багато таємниць. Однією з таких є дискусія щодо чисельного складу оборонців Української Народної Республіки, а також доля полеглих у нерівному бою з російськими більшовиками захисників молодої української держави, які завдяки власній відвазі, досвідченим командирам, які зуміли організувати вдалу оборону, змогли виграти час для українських політиків. Одним із таких маловідомих командирів був уродженець Чернігова, сотник армії УНР Модест Семирозум. Згадку про цього відважного чоловіка роками раніше вдало розкопав дослідник і краєзнавець з Ічнянщини Віктор Моренець, а от більш повну історію чернігівця дослідив історик і пластун Юрій Юзич. У своїх спогадах Модест Семирозум описує хід бою під Крутами, а також пише про долю полеглих, зауважуючи важливий факт того, що він особисто повертався на місце битви та розпитував місцевих.

Чернігівка Дар’я Москаленко, учениця 11-го класу Чернігівського ліцею №1, зі своєю науково-дослідницькою роботою на тему: «Використання маркетингових інструментів для популяризації спорту серед дітей-підлітків під час війни та у повоєнний період» – посіла друге місце на Всеукраїнському конкурсі науково-дослідницьких робіт Малої академії наук. За такі успіхи дівчина отримала міську стипендію, а зараз її кандидатура – серед претендентів на президентську стипендію.

Давньоруська Михайлівська церква в Острі, або ж, як її іменують, Юр’єва божниця, пережила князівські міжусобиці та навалу московитів на чолі з нащадком Володимира Мономаха і родоначальником володимиро-суздальської князівської династії Юрієм Долгоруким, вистояла під час навали монголів і через вісім століть витримала залізний натиск новітнього московського іга. Щоправда, бойові дії не минули безслідно для пам’ятки археології національного значення. Але не буває лихе без добра: нещодавно столичні та чернігівські науковці під час консервації зруйнованого культурного шару церкви-фортеці натрапили на нові знахідки – численні уламки фрескового розпису ХІ-ХІІ століть та фрагментів горщиків-«голосників».

«Ніжень», а не Ніжин, «Чернигів», а не Чернігів, «Лубень» замість Лубнів – дослідник церковної історії та антропології української шляхти Ростислав Мартинюк свідомо іменує містечка Гетьманщини їхніми давніми назвами – до того, як вони були радянізовані. Оскільки Мартинюк сам походить зі станового козацтва Прилуцького полку, то йому вельми близькою є історія Гетьманщини, а ще ближчою історія Ніжинського полку – найбільшої адміністративно-територіальної одиниці Гетьманщини, яку дослідник за характером впливу порівнює з американським Нью-Йорком. Чому саме Нью-Йорк і що такого особливого у містечка над річкою Остер?

( Продовження матеріалу. Початок за цим посиланням)

Останнім часом модними стають дослідження родоводів елітарних верств населення, спадкоємці яких прагнуть залишити друковану пам'ять про пращурів, котрі завдяки багатству, здібностям, знанням мали економічну та політичну владу над соціальними інститутами й окремими людьми.

Політичні інтриги та інсинуації навколо Свято-Феодосіївського храму в Коропі не вщухають, а навпаки розгортаються новим витком.

Так розповідала про голод 1933-го року бабуся журналістки, уродженки цього села Тетяни Потолап – Єфросинія Никифорівна Малько. І це було правдою. Кобижча, як і вся Україна, дуже болісно і з великими втратами пережила ту трагедію.

Ліквідовував окупантів на Менщині, Сосниччині, Коропщині та Борзнянщині. Загін отамана Петренка, що діяв на початку 20-х років минулого століття за дорученням Симона Петлюри, здійснював партизанські рейди містечками та селами Чернігівщини, ліквідовував продзагони, які відбирали їжу у селян і навіть проводив агітаційну роботу. Чернігівські дослідники з’ясували обставини загибелі легендарного отамана, котрий добряче залив сала за шкури окупантам.