Перебираючи архіви, дослідник повстанського руху на Чернігівщині Віктор Моренець знайшов замітку з більшовицької газети «Знамя советов», датовану 29 липня 1920 року. В ній ідеться про останній бій і загибель хороброго отамана УНР Петренка, що діяв за дорученням Симона Петлюри на територіях Менської, Сосницької, Борзнянської та Коропської громад.

Колега Віктора Моренця, відомий краєзнавець та волонтер Олександр Ясенчук пояснює, що географічно район, де діяв загін Петренка, не ідеальний для партизанських дій, адже Менщина та Борзнящина – це переважно лісостеп, а ліси є тільки на сході Сосниччини та на Коропщині, до того ж Сосницький район Десна ділить на дві частини, що також значно ускладнювало мобільність загону.

Щоправда, уточнює: населення цих районів здебільшого було українським. Стійкі комуністичні традиції існували тільки у містечках, переважно пов’язаних із залізницею, таких як Мена, Макошине, Сосниця, Доч. Саме в них проживала й переважна більшість представників національних меншин – євреїв і росіян.

«На жаль, ми мало що знаємо про хороброго отамана. Відомо, що він діяв від імені і за дорученням Симона Петлюри», – каже Олександр Ясенчук.

Про масштаби його діяльності говорить одне зі зведень Центрального штабу ЧК України від 19 липня 1920 року: «В Сосницькому районі, поблизу сіл Нові Млини та Велике Устя, орудує банда під керівництвом отамана Петренка, мешканця Борзенського повіту, села Шаповалівка. У банді нараховується 100 чоловік, озброєних гвинтівками, гранатами, мають кулемети та дві гармати».

Повстанці, окрім збройної боротьби, проводили також і агітаційну роботу. Перериваючи стоси архівних документів, чернігівським дослідникам вдалося відкопати відозву отамана Петренка до червоноармійців Сосницького карального загону: «…Товариші червоноармійці! Сьогодні ваша доля в мене в руках: захочу – виріжу вас як собак, захочу – помилую. Не винні мобілізовані, так треба різати комісарів! Я торік багато в Борзенському повіті порізав надзвичайок, каральних реквізиційних загонів, але потім дізнався, що дуже багато зайвих жертв. То ж наказую вам, гидота, сьогоднішнього дня біжіть по домівках, бо наступного дня не пожалію не тільки вас, але і ваших дітей, тому покайтесь, щоб не було пізно. Годі переховуватись за чужими спинами!..»

Ця відозва була датована 29 травня 1920 року.

Тривалий час загони отамана Петренка здійснювали партизанські рейди селами та містечками, що були окуповані більшовиками. Знищували продзагони та органи більшовицької влади.

«19 липня попихачі московських більшовиків після вдалої зухвалої операції отамана – нападу на потяг, вирішили знищити українців. Значний загін на чолі з Лезним – командиром Борзнянської особливої роти, комбатом Медведєвим та комроти Петром Дзибалом – нащадком старовинного козацького роду, уповноважені від Унаркому, Уревкому та інші почали прочісувати територію біля села Галайбине на Борзенщині, де на північ від села й зараз є великі болота та ліси, – коментує дослідник описане в комуністичній замітці. – Під час пошуку було захоплено червоноармійця, якого петренківці взяли в полон під час нападу на потяг і відпустили – він і вказав негідникам, де знаходиться табір повстанців. Розсипавшись ланцюгом, червоні оточили табір, у свою чергу месники, розосередившись, вбили та поранили шістьох червоних, зокрема начальника Борзенського Уземвідділу комуніста Горбащенка».

Надалі більшовики відійшли до села Високе, де до них приєдналося підкріплення – загін із Ромен. Зранку, скориставшись чисельною перевагою, червоні оточили українців, і після тривалого бою розбили загін.

Один із командирів махновців Петро Петренко-Платонов (на фото лежить ліворуч)

За словами Ясенчука, загін отамана Петренка складався із 16 осіб, з них п’ятеро офіцерів. Внаслідок бою загинув отаман, його молодший брат та ще четверо бійців, було захоплено частину коней, майна та зброї – решта хлопців вирвалася. Через декілька років Петро Дзибало буде вбитий повстанцями, а його рідне село Махнівка більшовики перейменують на його честь на Петрівка. На жаль, точної фотографії отамана не збереглося, тому Олександр Ясенчук надає фото отамана Петренка з книги Романа Круцика «Народна війна».

Єдина проблема, на думку дослідників, полягає в тому, що на Чернігівщині діяло двоє антимосковських отаманів Петренків: один – наш герой, інший діяв на Городнянщині, і кого з них зображено на фото – досі не зрозуміло.

Як зазначив історик Євген Населевець, ймовірно, на фото й один з отаманів махновців Петро Петренко-Платонов. Але в будь якому разі, у їхніх серцях палала ненависть до червоної Москви.

Віталій НАЗАРЕНКО