З війною все змішалося в країні, у наших душах та долях. Свята якось поступово зникають, дедалі більше плачемо, а не співаємо. Іноді здається, що від колишнього життя залишаються уламки, що ми вже ніколи не будемо такими, якими були.

Існує твердження, що друзів у людини багато не буває. І що у зрілому віці не заводять нових друзів – товаришуєш із тими, яких знаєш ще з юності, котрим довіряєш уже давно. Але кожне правило цікаве тим, що має прекрасні винятки: раптом життя дарує тобі неочікуваний подарунок, посилає у твою долю людину, з якою хочеться спілкуватися. Бо вона – Особистість. І ти з нею – неначе однієї крові, одного духу. І ця людина стає для тебе справжнім другом.

Міжнародна літературно-мистецька Академія України, котра об’єднує тепер відомих творчих людей із 70 країн, в 2023 році заснувала Міжнародну премію України імені Тараса Шевченка. Зараз цією почесною міжнародною нагородою відзначаються відомі письменники, перекладачі, науковці, митці, журналісти, державні та громадські діячі з України і закордону за визначну, подвижницьку, творчу, міжнародну, громадську та благодійну діяльність.

Падав грудневий дощ, ніби зима хотіла нагадати про те, що вона – особа жіночої статі, примхлива і непередбачувана. Важкі краплі висіли на вітах старого дерева біля самого вікна.

Вона ніколи не думала про те, що тяжко бути жінкою на цьому світі, що ліпше – раковиною на березі моря або жоржиною в чиємусь палісаднику. Бо їй – не тяжко, їй подобається бути жінкою… Дякувати Богу: Він створив усе мудро.

Вона закохалася, мов дівчинка (це ж треба – у 45!). Таке давно не траплялося з нею (з того часу, як її чоловік одного разу забрав свої леза для гоління, одягнув плащ, який вона купила йому напередодні, та пішов жити до її найкращої подруги).

Артем познайомився з нею на одній вечірці. Юля була неймовірно вродлива, з розкішним попелястим волоссям, яке зовсім не потребувало старанного догляду; воно – таке, тому що таке, і все. Юля розгублено розглядала всіх, хто знаходився навколо: поважних серйозних панів, пань та панянок у оксамитових сукнях (на них ще виблискували й коштовності), з келихами в руках.

Її нинішній життєвий простір – декілька квадратних метрів, вузенька канапа, з якої вона майже не встає. Вже років з десять Валентина самостійно не заходила до ванної кімнати і кухні, не була на вулиці.

У Валентини зарплатня невелика, живе вона скромно – у студентському гуртожитку технікуму, в якому викладає математику. Одна виховує сина. Але ж якось назбирала грошей і неочікувано навіть для себе придбала турпутівку й поїхала до Єгипту.

Вони нещодавно повернулися зі Штутгарта, де три місяці працювали за контрактом. Юра та Діана – артисти цирку. Юрій народився тут, у нас, на Прилуччині, відвідував звичайну провінційну циркову студію. Тут і досі мешкають його близькі. Діана ж виросла не у маленькому, тихому містечку, як Юра, а в доволі великому. Взагалі, вона – з династії артистів, її батьки нині живуть в Італії.