Але той вінець не був рукотворним, його сплітали героїчними характеристиками бойовий командир загиблого старшого лейтенанта Віктора Буца, фронтові однобатівці, відспівували чотири священники, гірко виплакували мати Парасковія Миколаївна, дружина Наталія Леонідівна, старшенька доця Каріна, інші рідні, класна керівниця Ольга Ярмоленко, численні друзі і знайомі. Вінок слави герою земляки сплели своїм шануванням, опустившись навколінці, сотні жителів Бобровиці.

На війні він командував танковим взводом першого танкового батальйону.