У селі Галайбине Височанської громади є своя друкована історія села. Її, ще за життя, написав та видав в друк місцевий житель, вчитель історії Андрій Васильович Стрижак. Майже все своє життя чоловік збирав інформацію про рідне село і його жителів. Все записував від руки у великий блокнот, іноді, вклеював туди вирізки з газет. Та з часом, завдяки небайдужим людям, йому все ж вдалося видати друковану версію своєї книги. Майже всі екземпляри автор роздав місцевим мешканцям. Наразі, рукопис і вже надруковану книгу можна побачити в музеї «Пам’ять» в селі Галайбине.
Історію рідного краю, що охоплює період від початку колективізації і до сьогодення, самотужки зібрав та записав місцевий вчитель історії Андрій Васильович Стрижак. Унікальний рукопис, створений каліграфічним почерком на основі родинних архівів та спогадів старожилів, став основою для друкованої книги.
«Історію нашого села написала одна людина – Андрій Васильович Стрижак. Всю інформацію, яка там є він самостіной збирав та записував від руки. До речі, у Андрія Васильовича був дуже каліграфічний почерк. Де брав інформацію достовірно не скажу, але по-перше, він сам місцевий, тож багато чого знав. Адже хутори почали селитися коли почалася колективізація. Це десь 1931-1932 роки. Так і село розтягнуто вздовж однієї дороги здебільшого. Ну, от, певно, батьки розказували, дід розказував. Дід Андрія Васильовича був першим першокласником першої школи в селі. Навіть є його свідоцтво про закінчення цієї школи. До речі, в книзі дуже багато старих документів самого Андрія Васильовича. Є з гербовими печатями давніми. Там, купчі на землю їхні. Тож, я думаю, що певно ж таки багато чого він і сам знав. Та й багато чого по переказ від старих людей збирав, по документах старих. Ну, от скільки років він її писав, я не знаю. Одне скажу, що дуже довго підбиралися матеріали і так же довго вона видавалася, бо часи були важкі. Тож видавалася вона за кошти людей, за кошти благодійників. У кінці самої книжки Андрій Васильович згадав всіх благодійників, які причетні до видачі книжки. Великий такий список там,- розповідає завідувачка музею «Пам’ять» Любов Ушкаленко.
У музеї «Пам’ять» зберігаються дві версії цієї історичної праці. Перша — це офіційно надруковане видання, яке після виходу у світ автор безкоштовно роздав своїм односельцям. Друга — особлива гордість закладу, масивна книга у дерев’яній обкладинці, яку вчитель історії писав власноруч. Вона створена у формі оригінального колажу з рукописних текстів та газетних вирізок.
«Книжка ця доволі велика, товстенька така. У нас в музеї вона є у двох виглядах. Одна історія села Галайбине, яка друкована, а друга – це та, яку власноруч написав Андрій Васильович Стрижак. Вона з такою дерев’яною обкладинкою. Доволі великий фоліант. Це книга яку він писав від руки і в формі газетних вирізок. Після того, як книжку надрукували, то Андрій Васильович здебільшого пороздавав її односельчанам. Ну, скільки примірників було надруковано не знаю, але розійшлася по людях швиденько, – розповідає Любов Ушкаленко.
Марія ПУЧИНЕЦЬ
198
