Слідчий поліції Андрій Рощик з селища Короп, два роки разом з побратимами захищав країну на фронті у лавах стрілецького батальйону поліції Чернігівщини. Військовий фах мінометника поліцейському довелося опановувати з нуля і за досить короткий термін. Він воював на Покровському напрямку — одному з найгарячіших на фронті. Проте, під час чергового бойового завдання отримав поранення та нині продовжує службу у рідному слідчому підрозділі.
Про це повідомляють в поліції Чернігівської області.
Службу в органах внутрішніх справ Андрій Рощик розпочав у 2012 році. Пройшов шлях від сержанта, до слідчого відділення поліції Коропа. У 2024 році майор поліції долучився до лав стрілецького батальйону поліції Чернігівщини.
“Пройшов бойовий вишкіл у стрілецькому, освоїв фах мінометника з нуля. Звичайно, спочатку було непросто. Але коли розумієш, що від тебе залежить виконання бойового завдання і безпека побратимів, дуже швидко вчишся. З позиції ми не виходили по два тижні – мінометним вогнем прикривали нашу піхоту і нищили ворога, – розповідає Андрій Рощик. – Переконаний, що у бою надзвичайно важлива підтримка побратимів. Ми – один колектив, завжди трималися разом, як єдиний механізм. Адже під час служби побратими стають другою сім’єю. Саме взаємодопомога та довіра один до одного допомагають виконувати бойові завдання”.
Під час чергового бойового завдання на Покровському напрямку по позиції наших бійців вдарив ворожий безпілотник – тоді Андрій зазнав травм, але вже зміг повністю відновитися. Повернувшись з ротації, поліцейський приступив до служби у слідстві. Зізнається, що перелаштуватися на слідчу роботу спершу було важко.
“На війні рішення, як правило, приймаються миттєво. Часу на роздуми немає. А в робочі слідчого важлива уважність, навіть прискіпливість до деталей. Перш ніж прийняти рішення, слідчому слід усе аналізувати, ретельно обдумувати. Однак повернутися до слідства для мене було важливо. Це моя професія, якою я жив багато років. Звичайно, після фронту сприймаєш багато речей по-іншому, – продовжує поліцейський. – Коли ти повертаєшся з фронту, розумієш, наскільки важливою є кожна людина поруч, кожна можливість жити й працювати. Ти починаєш більше цінувати звичайні речі. Але водночас усвідомлюєш: бути поліцейським – це велика відповідальність. Війна ще триває і кожен має робити свою справу, аби наблизити нашу перемогу”.
