|  Архів Газети Чернігівщина архів газети | 22:33 | 12.07.2022

Про життя бобровичан між ворожими кулями розповідає Український медіацентр у Європі

В одній із недавніх публікацій ми вже повідомляли про створення на базі українсько-польського Медіа Форуму Незалежного українського медіа центру в Європі.

До цього долучилися і двоє уродженців Бобровиччини: Анатолій Сєріков – заслужений журналіст України, завідувач кафедри журналістики Міжнародного університету «Україна», і Микола Семена – секретар Національної спілки журналістів України. Очолив міжнародний інформаційний медіа центр 87-річний Юрій Щербак – відомий письменник, публіцист, доктор медичних наук, професор, дипломат (працював Послом в Ізраїлі, США, Канаді), громадський діяч, політик.

 

Перші публікації про життя бобровичан між ворожими кулями з’явилися на порталі цього українсько-польського інформаційного центру 28 серпня 2022 року. Перед цим вони були опубліковані в газеті «Чернігівщина» і на сайті «Земля і воля».

Нагадаю, що в одній статті йшлося про те, як в умовах російської окупації виживала родина Романченків, не кланяючись перед ворогом, хоча чотирирічний внучок казав бабусі, що він маленький і не хоче помирати. А після звільнення села на допомогу постраждалій родині (розстріляні і спалені всі господарські будівлі) прийшли волонтери, керівництво Новобасанської громади та товариство «Земля і воля», де працює глава родини Віктор Романченко. Цю публікацію на європейському порталі прочитали вже 330 тисяч читачів.

Друга стаття опублікована під заголовком «Хліборобам не соромно ані перед дітьми, ані перед країною». Це так сказали механізатори із села Данівка Козелецької громади, які до початку війни, і зараз безперервно працюють за п’ять кілометрів від дому у Браницькому відділку товариства «Земля і воля» з центром у Бобровиці. Навіть тоді, коли окупанти у березні шастали на танках навколишніми лісами, чоловіки відомими їм дорогами їздили на роботу. До них долучилися й біженець із Сіверська та колишній працівник Києва, для яких Браниця й господарство стали рідними. Ця стаття набрала на європейському порталі майже 300 тисяч переглядів.

Третя публікація – про біженців з Херсонщини: одну родину з трьома дітками прихистили в селі Осовець, другу (теж із дітками) – у Щаснівці. Батьки обох сімейств трудяться на тракторах у товаристві «Земля і воля». Цю розповідь переглянули 240 тисяч читачів.

Своєрідну статистику наводжу для того, щоб наголосити, що як в Україні, так і в Європі багато людей цікавиться інформацією не тільки з передової фронту, а і як героїчно та невтомно трудяться в тилу, зміцнюють оборону країни, як допомагають одне одному виживати в цих страшних умовах, зрештою, як об’єднуються навколо здобуття перемоги.

Пізніше, 2 вересня, на українсько-польському порталі з’явилася інформація про те, як бобровичани виживали в перші місяці війни – 143 тисячі людей зацікавилися цією розповіддю. Через день міжнародний портал опублікував статтю з Пісок. Жителі села пережили місяць страшної окупації з людськими жертвами, але не дозволили окупантам сісти на шию, бо не кланялися низько перед ними. А це село найбільше на Бобровиччині постраждало від німецько-нацистських окупантів у грудні 1942-го: за непокору спалили хати з людьми – вісімсот душ знищили. Це навіки залишиться в пам’яті спадкоємців тих, хто тоді дивом уникнув страшної загибелі, але, як видно, не для тремтіння перед новими окупантами. Цю розповідь у перший день публікації переглянули 43 тисячі людей, за два дні – 102 тисячі.

Інтерв’ю з першокурсницею факультету міжнародної економіки Вікторією Тептюк газета «Чернігівщина» опублікувала в попередньому числі – від 1 вересня, і європейський інформаційний центр відразу її помітив, вже 2 вересня розмістив на своєму порталі. За три перші дні публікацією під заголовком «Вікторія відповідальна за українське майбутнє» зацікавилися майже 258 тисяч читачів. Мабуть, тому, що цьогорічна випускниця Бобровицького ліцею аргументовано розповіла, чому саме цей фах обрала, і що такий вибір зроблено після початку війни, коли ворог почав на великій території нищити вітчизняну економіку. Дівчина по-дорослому усвідомила, що для відродження й розвитку української промисловості й інфраструктури потрібні високоосвічені фахівці, ще й глибоко обізнані з передовим міжнародним досвідом. І не лише це усвідомила, а робить аргументовані закиди дорослим державним і політичним управлінцям. Вікторія не послухала порад батьків – вступати на вивчення міжнародних відносин, щоб мати надійнішу перспективу на престижну роботу за кордоном. Вона вже зараз планує «звалити» на себе реальну частку відповідальності за українське майбутнє.

До речі, інтерв’ю з Вікторією Тептюк має на 90 тисяч більше переглядів, ніж розповідь про полон «азовця», уродженця Щаснівки Бобровицької громади Вадима Смоляка, хоч ця публікація теж швидко набирає читачів. Це свідчить про те, що і доля полоненого бійця, і доля зруйнованої війною країни однаково болить і співвітчизникам, і нашим друзям з Європи. А нам, українцям, необхідно пам’ятати передусім, мабуть, те, що ніхто не збудує нам суверенну державу з високорозвинутою, багатою економікою, окрім нас самих. Але для цього пора вже перейти від гарних гасел про розбудову держави й нації до розбудови вітчизняної економіки. Про це нагадала нам майбутній фахівець із міжнародної економіки Вікторія Тептюк, згадавши мудрі слова першого післявоєнного канцлера розгромленої Німеччини Аденауера: «Економіка –наша доля», що доведено на практиці. І зараз недаремно ж багато думаючих українців і європейців прискіпливо почали цікавитися інформацією про те, як виживають українці між кулями: багато і важко працюють, щоб здобути перемогу і зажити щасливо, чи сподіваються здебільшого на чиїсь подачки? Мабуть, є і те, і те? Незалежний український медіа центр у Європі намагається показувати український патріотизм, любов до Вітчизни не стільки в клятві й гарних гаслах, як у ділі, в конкретно створеному на благо держави й суспільства. Приємно, коли таке трудове старання помічається на Бобровиччині, по всій Чернігівщині.

 

Григорій ВОЙТОК

Схожі матеріали (за тегом)