Загиблий 20 березня 2023 року Володимир Андрійович Терех протягом 15 років працював у ТОВ «Земля і воля» оператором зерноочисних систем, на інших ділянках центрального елеваторно-виробничого комплексу.

Прибрати після себе сміття – у них білі рученьки й ніженьки болять, та й не для них, «геройських», ця брудна робота. Їм тільки б довгим гидотним язиком когось брудом облити, звісно, не задарма, а за хорошу оплату. А їхні свинушники хай трударі прибирають, бо вони не стануть терпіти екологічне паскудство.

Почали весняну битву за врожай 2023 року із закриття вологи. Більше як півсотні агрегатів виконували це агротехнічне завдання майже на чотирьох тисячах гектарів щоденно. Закрили вологу на всіх полях до 25 березня. Найбільший виробіток у Богдана Перепелиці – понад 800 гектарів, за день – більше ста гектарів. Не набагато відстали брати Олександр і Микола Побережні, Віктор Андрущенко, Вадим Маковій.

Як повідомляє Чернігівський обласний ТЦК та СП, 25 березня на Чернігівщині попрощалися з чотирма бійцями, які загинули при виконанні бойових завдань, захищаючи Україну від російської навали загарбників.

Ця народна істина найбільш болюче проявляється у страшні воєнні роки, коли катастрофічно більшає діток з важким дитинством, позбавлених батьківської опіки. Передбачити всі наслідки цього лиха неможливо, але зробити як найбільше для пом’якшення дитячих страждань від війни – все в руках дорослих.

Над цим завданням працюють у Кобижчі Бобровицької об’єднаної територіальної громади. Староста села Дмитро Лесенко ще до повномасштабної війни розчарувався реалізацією спільного з підрозділом Південно-Західної залізниці проектування нічного освітлення великої привокзальної площі. Одержання різних дозволів і дольового фінансування взяли на себе залізничники. Але їхні погодження настільки затягнулися, що наприкінці року місцевій владі довелося повертати в державний бюджет виділені 100 тисяч гривень на дольову участь в освітленні площі.

Природний газ магнітом притягує до себе ненажерливих шахраїв-казнокрадів, і цей же газ з народних надр своєю високою ціною, як блекота чорна, отруює до запаморочення простолюдних споживачів, а віднедавна ще й платою за доставку «золотого» газу «позолоченими» трубами.

Історія цього переробного підприємства тягнеться з 1807 року, саме тоді завершив його будівництво місцевий поміщик Кочубей. У 1854 році на цукрозаводі спалахнуло повстання робітників, в ході якого цукроварню спалили. Тоді й відбулося перше «відспівування» кончини підприємства, отже – й роботи для 118 «чорноробів». Поміщик не став відбудовувати своє виробництво, він і без нього не голодував. Наново побудував цукрозавод поміщик Катеринич в 1897 році. На той час Бобровиця вже мала залізничне сполучення Київ – Курськ.

У селі Піски Бобровицької громади місцеві жителі, яким довелося в лютому-березні дізнатися, що таке «русскій мір», активно допомагають нашим Збройним силам, які воюють на Східних рубежах. Понад місяць люди збираються в місцевому будинку культури щодня і плетуть маскувальні сітки. Свою роботу почали не так давно, але планують робити їх стільки, скільки буде потрібно.

З 1 січня 2022 року запроваджені головні кваліфікаційні вимоги на зайняття посади генерального директора комунального некомерційного підприємства охорони здоров’я. Вони стосуються й «Бобровицького Центру первинної медико-санітарної допомоги» Бобровицької міської ради.