|  Архів Газети Чернігівщина архів газети | 22:13 | 07.21.2019

Заправляють три партії: хто прибере до рук комунальні ліси Чернігівщини?

Заправляють три партії: хто прибере до рук комунальні ліси Чернігівщини?

Стан справ у комунальному господарстві «Чернігівоблагроліс» вкритий таємницею. Разом із тим останнім часом назва і керівництво згаданого підприємства фігурує в низці скандалів, пов’язаних із рейдерством, сумнівними кадровими рокіровками та вимогами об’єднаних територіальних громад повернути ліси у їхню власність.

На тлі загального кризового становища у лісовій галузі, підвищення податкового навантаження, втрати частини ринків збуту говорять про централізацію влади та погіршення фінансового становища агролісгоспів. Керівників структурних підрозділів, незгодних із політикою керівництва, попри протести колективів, немов останніх волоцюг, викидають на вулицю. Хто і яку долю уготовив комунальним лісам краю – наша розмова з колишнім директором «Борзнаагролісгосп» Леонідом Стахорським.

– Леоніде Олексійовичу, 23 листопада мине рік, як правоохоронні органи розслідують справу про розбійний напад на Вас та Вашу дружину. Нагадайте, будь ласка, нашим читачам, за яких обставин це трапилося і як просувається справа?

– Я, гадаю, що це був перший сигнал для мене. Це була п’ятниця, 8 година вечора. На моє подвір’я вдерлося четверо бандитів в масках – вичекали, коли я приїду, і напали. Троє з нападників були одягнені в чорну форму та берці, ще один – в камуфляж. Між собою говорили російською. Мене схопили під руки і потягли в будинок. Там мене і дружину Ніну повалили на підлогу, руки зв’язали пластиковими стяжками. Вимагали гроші, погрожували. Щоб погрози здавалися страшнішими – мутузили нас руками і ногами по всьому тілу, облили пальним. Аби припинити знущання, я розповів, що гроші (40 тисяч гривень – всі наші заощадження) лежать в кухонному ящику. Отримавши бажане, зловмисники залишили будинок. Це було 23 листопада, а 30 січня з’явився наказ про моє звільнення. Справа про розбійний напад і побиття до цього часу стоїть на місці, нападників не знайшли.

– Якщо не заперечуєте, то давайте повернемося до Вашої історії з лісом, а з причинами нападу розберемося пізніше. Ви – заслужений працівник лісового господарства, все життя працювали у системі державних лісгоспів. Розкажіть про свій життєвий шлях. 

– Свій трудовий шлях я розпочав з лісничого. Працював у Донецькій області. З 1977 по 2019 рік працював у лісовому господарстві на Чернігівщині. 21 рік – на посаді директора ДП «Борзнянське лісове господарство», а з 30-го березня 2015 року – очолив ДП «Борзнарайагролісгосп» КП «Чернігівоблагроліс». За час роботи у цих двох господарствах відбулися значні зрушення – оновлення технічного парку, покращення ведення лісового господарства, розсадницької справи, створення нових лісових культур, парків, рекреаційних пунктів. Паралельно з цим покращувались соціально-економічні умови працівників лісгоспу. Так, уперше в Борзнянському лісгоспі, у Берестовецькому лісництві, мною було створено декоративний розсадник. Інші лісгоспи взяли приклад і розпочали розбудовувати власні розсадники. Традиційно наше підприємство щороку заготовляло 250-500 тонн березового соку. Наш лісгосп малоресурсний, і тому для нас це – додаткова копійка.

– Що стосується «Борзнаагролісгоспу», наскільки відомо, то з Вашим приходом на керівну посаду стан справ підприємства різко пішов угору, чи не так?

– Дійсно, якщо брати технічне переоснащення, то наше невелике господарство, де працює всього 44 людини, щороку вкладало 1,5 мільйона гривень власних інвестицій. Щороку ми купували по новому трактору, причепу з гідроманіпуляторами, для лісової охорони закупили три «Ниви», вантажівку для вивезення деревини. Паралельно із переоснащенням відбувалися зрушення в соціально-економічній сфері колективу. Якщо у 2015 році середня зарплата по господарству становила близько 3 тисяч гривень, то за 2018 рік вона склала 13,5 тисячі гривень! Зарплата збільшилася у 4,5 раза. Люди почали регулярно отримувати премії.

Я поставив собі прерогативу – догляд за лісом, тому наше господарство активно працювало з насінництвом та розсадниками. Якщо до мого приходу 80 відсотків площ відводилося під природне поновлення, то з моїм приходом 100% площ на зрубах ми почали заліснювати. Найбільше рубали вільху, сосну, трохи ясена, дуба, осики, берези. Впровадили й нові види порід дерев, як-от горіх чорний та модрину, почали більше висаджувати дуба.

– Цікаво, за рахунок чого вдалося досягнути таких економічних показників?

– Головним джерелом коштів будь якого лісогосподарського підприємства є реалізація деревини. Ми розібралися в сортах, почали більш детально і результативно відбирати цінні сортименти, відпускати деревину цінними сортами, менше включати паливні дрова, частково пішли короткомірні сортименти, плюс в нас є техніка, яка своєчасно може вивезти до дороги і навантажити продукцію. Все це приваблювало споживачів, хоча наші ціни були дещо вищі, ніж в інших господарств. Ми почали працювати із нашими партнерами у тісному взаємозв’язку – вони нам кошти, ми їм своєчасну лісопродукцію. Треба сказати, що це дало свої результати – економіка значно пожвавішала і продуктивність праці, якщо взяти всі 4 роки, то вона збільшилася у 9 разів. По невеличкому агролісгоспу вона була вища, ніж середня по Чернігівському обласному управлінню лісового та мисливського господарства. Тільки Добрянський лісгосп нас переганяв за продуктивністю праці.

– Такі показники, такий підйом – і тут знаходять причини прибрати Вас із посади? Які справжні причини, хто за цим стоїть і як це все відбувалося?

– Відверто кажучи, такого різкого звільнення я ніколи не чекав. Стиль і методи управління керівництва КП «Чернігівоблагроліс» – абсолютно не допускати колегіальності та обміну досвідом. Там все робиться закрито, кулуарно і завуальовано. Тільки ми у 2017 році домоглися, щоб лісгоспи з’їхалися в Борзну і провели відкритий семінар. Ми розбиралися, як краще садити культури, доглядати за ними, які технології впроваджувати. Розумієте, комплекс проблем – дуже великий, але на це керівництво КП абсолютно не звертало уваги. Наш семінар не викликав у них жодних емоцій. До сьогодні абсолютно ніяких колегій і обмінів досвіду не проводиться. Одна із причин – не допускати до спілкування між собою керівників, розділяти та володарювати.

Один із останніх прикладів – у 2018 році ми відзначали 40-річчя лісгоспу. Я домовився із генеральним директором КП «Чернігівоблагроліс», що він приїде до нас, ми проведемо семінар, привітаємо працівників і, звісно, відзначимо історію нашого лісгоспу. Коли ж підійшла дата, то крім головного інженера з управління і двох керівників агролісів до нас ніхто не приїхав, бо наш генеральний директор нікого не повідомив. За 4 роки в День працівника лісового господарства нас ніхто жодного разу не привітав із керівництва обласної ради. Наче нас і не існувало! Щоправда, одного разу приїздив керівник комунального майна – оце і все! 

– Якщо у керівництва Чернігівської обласної ради таке ставлення до ресурсних підприємств, то, можливо, у них у прерогативі стоять інші питання та наміри?

– Якими вони є, ми можемо тільки здогадуватись. Час покаже. Сьогодні можна сказати однозначно – реформування комунальних лісів пішло не шляхом наближення їх до громад, а шляхом підпорядкування їх незрозумілим структурам. Коли замість Донця прислали перехідного гендиректора Дубину, а після нього – Бойцуна із Вінницької області, то його першим завданням, як ми зрозуміли, стояло завдання зробити концерн. У такому випадку всі агролісгоспи мали стати філіалами концерну – без рахунків і статусів юридичних осіб, вони мали виконувати ті завдання, які забажає гендиректор. Проте треба віддати належне частині депутатського корпусу – в обласній раді знайшлись здорові сили, які зуміли це зупинити. Бо у такому випадку директор бігав би за олівцем, а це – кадри, час і фінанси.

– Кому це було вигідно?

– У поділі комунальних лісів беруть участь партії, які увійшли до облради і які, на перший погляд, мали б бути зацікавлені у ефективній роботі комунального підприємства. Але керівники тих партій пішли шляхом створення наглядових рад. Наглядові ради повинні були очолювати саме керівники фракцій, які контролюють більшість в обласній раді, це – Блок Петра Порошенка, Радикальна партія і Батьківщина. Мені до сих пір незрозуміло, куди воно все йде і в якому стані вийдуть лісгоспи після їх керівництва. Сьогодні у зв’язку архаїчністю керівництва КП «Чернігівоблагроліс» лісгоспи втрачають значні фінанси, незрозуміле і їх майбутнє. Керівництво КП обезголовлює агролісгоспи, де є нормальні та ефективні керівники, які знають економіку – їх усіх намагаються звільнити. У що це вилилося? Якщо поглянути на результати звіту за перший квартал, то більшість підприємств є збитковими. І навіть такі великі та ресурсні підприємства як Новгород-Сіверський та Семенівський агролісгоспи на сьогодні є збитковими. Причину збитковості не завжди треба валити на кризу. Ринок вимагає мобільності! А стиль і методи керівництва комунального підприємства звелись до того, щоб погодити договори на реалізацію продукції, її ціни. Дійшло до того, що треба погоджувати відпуск лісопродукції кожному споживачу. Це колосальні затрати часу! Абсолютно ручний режим управління не дає і не дасть ніколи пошуку оптимальних ринків збуту та підвищення рівня фінансових вимог. 

– Ви говорили про це вголос? 

– Я не завжди виконував вказівки керівництва, які йшли на шкоду підприємству. Можливо, були й інші причини, про які я не знаю. Одна з них, гадаю, фінансова. Якщо інші, більш ресурсні, агролісгоспи увесь час жили скромно, то малоресурсна Борзна демонструвала ріст показників і соціальних гарантій. По області зарплата у агролісгоспах останні роки коливалася в межах 7-8 тисяч гривень, а в нас – 13,5 тисяч гривень. Виникає питання: якщо Борзна може, значить в інших щось не так.

– А яка офіційна причина Вашого звільнення?

– Звільнили мене по корупції – несвоєчасне внесення змін у майновому стані до декларації. Я подав в суд і там мене повністю виправдали. Взагалі, до рішення суду мене не повинні були звільняти, а вийшло так, що протокол працівника поліції важливіший за рішення суду. 

– Наскільки відомо, Ви – єдиний директор в структурі КП «Чернігівоблагроліс», який продавав деревину через прозорі аукціони, а Вам ще й корупцію приписали?

– Дійсно, наше підприємство єдине, яке брало участь в аукціонах. Нехай у нас навіть не повністю ринкова економіка, нехай вона тільки зароджується, але її перші елементи – це фінанси. Ми повинні продавати тому, хто нам більше заплатить, тому іншого шляху, крім аукціонів, я не бачу. У «Чернігівоблагролісі» кажуть: «Ми повинні віддавати нашу продукцію місцевими органам та підприємствам». Я запитую: яким? Підприємцям, у яких одна лісопильна рама, чи у яких п’ять лісопильних рам? Якщо так, тоді давайте складемо якийсь меморандум! Бо ліс – це не наша власність, а це – власність громад, і вони повинні з нього якусь копійку отримувати, натомість все зводиться до того, що кому хочемо, тому й продаємо. Через це єдиний правильний механізм – це проведення аукціонних торгів. В якому вигляді – це можна вирішити, але вони мають бути. Бо тут висвічується ціна і тут відпадають будь які питання у слідчих органів. 

– Леоніде Олексійовичу, Вас звільнили 30-го січня 2018 року. Чи володієте інформацією про те, як з того часу змінилося життя підприємства?

– Ситуація змінилася на гірше – середня зарплата впала. За перший квартал вона була 9,5 тисячі гривень. Якщо врахувати інфляцію, то впала наполовину. Нічого нового на підприємство не купили, користуються тим, що купували раніше. Два роки тому скасували й аукціони, і ніхто їх не збирається вводити. Рентабельність виробництва суттєво впала. По більшості господарств у цьому році будуть збитки. Ситуація критична, і найголовніше – немає пошуку виходів із неї. 

Наскільки міг, я противився ручному управлінню, але вийшло так, що ніхто з керівництва облради не вникає в результати і роботу. Таке враження, що дали наводку, вирішили інші питання. Ми маємо тому й такі результати.

Що стосується нашого господарства, то воно – міцненьке, бо люди навчені працювати і в лісі, і з лісом. Техніки кращої, ніж у Борзні, немає в жодному агролісгоспі. Крім тракторів, причепів, бензопил, кущорізів, культиваторів – є комплекс механізмів для нормальної роботи. 

Ще одна проблема – негативні тенденції в лісі. Те, що робиться в наших лісах – проблема всихаючого лісу, – це небезпечно. Ми можемо скоро абсолютно залишитися без соснових насаджень. У нас довипадає зараз ясен. Скоро постане питання по березі – вона суховершинить на піщаних ґрунтах, їй не вистачає вологи. На жодній нараді я не чув, щоб підіймалася ця проблематика. Питання, яке підіймається на нарадах – одне: дати дозвіл і подивитись кому йде реалізація кубометра.

– Зараз громади підіймають питання передачі у власність агролісів. Питання двояке, бо деякі райони мають по 4-5 громад, а підприємство на район – одне. Наскільки доцільно дробити підприємства?

– Щоб не було узурпації цих комунальних господарств, здорова частина депутатів облради пішла шляхом передачі лісів громадам. Але тут виникає питання: якщо у північній частині області є ліси і громади можуть щось мати, то що може мати південна частина, де їх немає? Це маленькі господарства, їх хтось проковтне. Тепер подивимось на те, хто стоїть за кермом громад – там люди від різних партій, із абсолютно різними інтересами, інколи далекі від турбот про благополуччя членів громади. В питанні комунальних лісів треба використати досвід Польщі. Я був у Польщі у 2001 році, і тоді питання стояло пошуку старих власників лісів: кого знайшли, тому їх відали, хто помер – забрали в державу. Моя думка така: ліси мають належати державі, і саме держава повинна мати право їх викуповувати. Громаді треба не ліс, їй треба кошти! Дайте громадам кошти за користування лісом!

– Ситуація в деяких аголісгоспах залишається хиткою і вибухонебезпечною. Окрім Борзни, не продовжили контрактів директорам Семенівського та Городнянського райагролісгоспів. Йде судова тяганина. Громади вимагають передати ліси у комунальну власність. А в Городні в колективному договорі взагалі відбулися зміни, начебто трудовий колектив прописав можливість приватизації. Чи не вийде так з облагролісом, як із «Ліками України»?

– Почерк той самий. Вони б уже давно все це зробили, якби не одне «але» – ліси сьогодні закріплені на десятилітні періоди за лісокористувачами. Сьогодні лісокористувачами є агролісгоспи. Для того, щоб все прибрати до приватних рук, треба міняти користувачів лісових угідь. Зараз все йде до схеми із довгостроковою орендою. На мою думку, все це буде робитися під конкретні фірми і конкретних людей. Ви давно були на хоча б одному аукціоні, де б продавалося комунальне майно? Ви навіть оголошення ніде не почуєте! Все це буде проведено тихо, без участі громадськості і зайвого шуму. 

– Що далі? Кажуть, Ви подали до суду і хочете поновитися на посаді? 

– Шлях до поновлення – не простий, бо є великий супротив комунального підприємства, але як вирішить суд, так воно і буде. Сьогодні колективи нічого не вирішують. Коли мене звільнили, то впродовж тижня всі підписалися на мою підтримку, відповідні листи були надіслані керівництву та в комітет профспілки. Сьогодні ніхто на них навіть не відреагував. Питання ситуації в комунальних лісах зводиться до того, хто за всім цим стоїть. А стоять за цим місцеві князьки, які мають переробку деревини, яким ліс потрібен виключно як ресурс, а не як цілісна екосистема – їм байдуже до того, щоб там відпочивали люди. Абсолютно!

Віталій НАЗАРЕНКО, фото Олексія Миколаєнка

Схожі матеріали (за тегом)