|  Архів Газети Чернігівщина архів газети | 8:59 | 10.20.2019

Голова СВК «Полісся» Михайло Михайлович Купрієнко Голова СВК «Полісся» Михайло Михайлович Купрієнко

У Кувечичах хочуть жити гідно

У мальовничому селі Кувечичі, що в Чернігівському районі, – близько півтисячі мешканців. Чудові краєвиди, і люди – доброзичливі, гостинні. Тож із радістю завітали до щирого друга і читача нашої обласної газети «Чернігівщина: новини і оголошення» – голови СВК «Полісся» Михайла Михайловича Купрієнка.

Подарували йому нову книжку публіцистики Героя України Леоніда Яковишина «З нестихаючим сердечним щемом» та дилогію Григорія Войтка «Безбатченки» і ще з десяток щойно виданих українських книжок. 

Михайло Михайлович подякував: «Я дуже шаную генерального директора ТОВ «Земля і воля» Леоніда Григоровича Яковишина. Це – видатний фахівець і Людина з великої літери. Яковишин щодня працює на благо України, і його мудрі поради, опубліковані в обласній газеті «Чернігівщина», безперечно, варті уваги та всебічного обговорення».

1kuprienОт і почали відверто спілкуватися з очільником сільгосппідприємства про ринок землі, бо вкотре з’явилося надто багато бажаючих захопити наші родючі українські чорноземи.

– Якщо продавати землю зараз, то це буде злочин проти всього українського народу, – переконаний Михайло Купрієнко. – Здавалося б, на чолі держави мають бути розумні люди… Адже земля – це, по суті, єдине, що у нас залишилося. І втратити рідну землю – це те ж саме, що втратити свою Вітчизну. До речі, коли на зорі нашої незалежності взялися впроваджувати так би мовити земельну реформу, то все проводилося безвідповідально, бездумно, і я б навіть сказав, – злочинно… 

– Не завжди правильно робилося розпаювання колгоспних земель, через що й досі виникають проблеми! 

– Втім, люди, які старанно і самовіддано працюють на рідній землі, взагалі не хочуть, щоб вона стала товаром, і її за безцінь загарбали усілякі спритники-авантюристи. Бо сільгоппідприємства, кооперативи, фермери, попри всі нинішні негаразди, розвивають вітчизняне сільське господарство. І завдання держави – ефективно допомогти українським аграріям, а не вставляти палиці в колеса. Адже сьогодні вся надія України – на наше село! Економіка тут запрацювала, й нарешті з’явилися найсучасніші технології, причому це – ініціатива сільгоспвиробників.    

– Однак для аграріїв неодмінно мають бути вигідні, пільгові кредити, щоб не залазити щоразу в шалені борги.  

– Ми трудимося добросовісно, сплачуємо податки, даємо роботу людям – у нашому «Поліссі» працюють більше ста осіб. Є й молодь! Активно підтримуємо соціальну сферу – і школу, й дитсадок. Я постійно спілкуюся та співпрацюю з Віталієм Антоновичем Гольцем, в. о. старости села Кувечичі Новобілоуської ОТГ. Допомагаємо громаді усім, чим можемо. Ситуація загалом налагоджується… То який же сенс зараз продавати землю й влаштовувати увесь той гармидер і хаос? Навіщо? Кому це треба?! Деякі «агітатори» продажу землі просторікують, що тоді ми, мовляв, отримаємо колосальні інвестиції. Нічого подібного! Гроші люблять тишу і стабільність, а не шарварок і безлад… Навпаки, інвестиції з’явилися саме після мораторію на ринок землі! Бо настав порядок. І що, тепер усе зруйнувати?

1para21

Михайло Купрієнко і Віталій Голець: пліч-о-пліч разом по життю - за добробут громади

– А почнеться розпродаж земель – й вигідні інвестиції просто зникнуть…  

– Ви ж дивіться: ми вже продали заводи і фабрики, обленерго, газопроводи (хоча проклали в селі газопровід самі, а у нас його відібрали), а тепер хочуть ще й забрати ліси… А що ж залишиться людям, які тут живуть? 

– Дуже важливе питання – ефективність використання паїв. Скільки Ви зараз платите відсотків людям за паї?

– Зараз – вісім, а наступного року плануємо платити 10 відсотків. Більше того, ми постійно надаємо жителям найрізноманітніші послуги. До нас щодня люди звертаються – наприклад, щодо обробітку присадибних ділянок. Все даємо: плуги, культиватори, сівалки, косарки… – усім, що є в нашому підприємстві. І на похоронах допомагаємо. І сміття збираємо… Народні свята завжди відбуваються за нашої участі. Є в селі й футбольна команда, котра досить успішно виступає в міжрайонних змаганнях. Пишаємося нашими хлопцями. Усього й не перелічиш! 

– А діти в селі народжуються?

– У нашій школі зараз – 60 дітей. Все-таки молодь у селі залишається. Тобто перспектива у нас є. Аби ж лише нарешті дієво держава підтримала аграріїв.

– Натомість нова влада ліквідувала аграрне міністерство... Як Ви до цього ставитеся?

– Я вважаю, що це – нерозумне рішення… З чого тепер можна отримати найбільший прибуток? З аграрного сектора. То навіщо ж його обезголовлювати? Ще раз наголошую: нам багато не треба – подбайте про доступні кредити, а з рештою ми впораємося. Бо ми увесь світ можемо завалити своєю продукцією! То дехто цього й боїться. У нас же земля – прекрасна, люди – прекрасні, працьовиті. 

– Що у вас нового? Як урожай?

– Загалом цей рік – вдалий. Дощики проходили… Врожай – нормальний. І пшеничка давала по 5 тонн – з гектару. Овес – теж непоганий. Соняшник ще не збирали, але ж видно, що все гаразд. Вал зерна, порівняно з минулими роками, – один із найбільших. Поки зібрали більше двох із половиною тисяч тонн. Навіщо ж нам отой ажіотаж із ринком землі?.. Та хай спочатку наведуть у державі порядок, щоб усе відбувалося справедливо, прозоро (аби не було корупції), в інтересах простих людей. 

– Є і така ідея, щоб землі викупила держава, а потім передала громадам…

– Принаймні держава має бути посередником. І я категорично проти, щоб нашу землю купували іноземці. Це за жодних обставин – неприпустимо! Повинно бути верховенство закону, перед яким усі наші громадяни мають бути рівні.

– Люди в селі задоволені діяльністю і допомогою «Полісся»?

– Трапляється всяке. Але, коли на нас були рейдерські атаки, й зловмисники ходили вечорами по всіх оселях і проводили таку жорстку агітацію, жителі їх не підтримали. 

– Рік тому в Кувечичах відкрили меморіал «Спалене село». 

– Так, поставили пам’ятний знак – дзвін. Адже наше село дуже постраждало під час другої світової війни. Ця благородна справа об’єднала односельців.

1znakspal

Меморіал "Спалене село" у Кувечичах

– Я розумію, що у Вас – багато хороших і працелюбних людей. Але когось назвати все-таки можете?

– Авжеж, чудових працівників – дуже багато! Назву наших комбайнерів. Це – Володимир Везовик, Володимир Рак, Євген Баганець, Василь Прокопович Казимир – це легендарний механізатор, місцевий Кулібін – буквально з нічого може виготовити що завгодно! Скажу і про чарівну молодь – наші юні Марійка Голоборода та Настя Бурковець стали призерами всеукраїнських змагань із біатлону.    

– Розкажіть, будь ласка, коротко про себе.

– Народився в Кувечичах. Мені – 62 роки. За фахом – будівельник: закінчив спочатку училище, потім – індустріально-педагогічний технікум й одразу сюди прийшов, працювати в селі. Хоч мав і направлення з хорошими перспективами. Та дуже захотілося жити вдома, в своєму краї. Був техніком-будівельником. Далі закінчив Полтавський будівельний інститут. А в 2003-му очолив це господарство. У мене – двоє діток і четверо онуків.    

– Михайле Михайловичу, про що Ви мрієте?

– Щоб люди в нашому чудовому селі жили гідно. А для цього треба, щоб у нашій владі були не демагоги й лицеміри, а справжні патріоти України, котрі доводять свою любов до рідної держави не якимись пустопорожніми гаслами, а реальними, важливими та дієвими справами для людей. Тобто при владі мають бути такі щирі патріоти та дбайливі господарі, як Леонід Григорович Яковишин.

Спілкувався Сергій Дзюба, фото Ярослав Каранда

Схожі матеріали (за тегом)