Цього року Чернігівський обласний педагогічний ліцей для обдарованої сільської молоді відзначає свій 25-річний ювілей. Він з’явився на культурно-освітньому ландшафті Чернігівщини в буремний час становлення України. Це був результативний пошук педагогічного колективу Чернігівського педагогічного інституту ім. Т. Г. Шевченка (нині Національний університет «Чернігівський колегіум» Т. Г. Шевченка) студентів, які захотіли б повернутися працювати вчителем в село. Адже задача університету – готувати вчителя, а їхати в село схоче не кожен студент. Саме тому викладачі вирішили, що спасіння потопаючого – справа рук самого потопаючого.

«У 90-роках проблема вчительства стояла гостро скрізь, а особливо в сільській школі, – згадує ті часи директор Чернігівського обласного педагогічного ліцею, доцент, кандидат педагогічних наук, заслужений вчитель України Ганна Коломієць. – Тоді почали регулювати набір абітурієнтів в педінститути – 50% мали становити сільські випускники. Планувалося, що ці діти потім повернуться працювати в село, але не так сталося, як гадалося. Діти з села, потрапивши в університет, не дуже хотіли повертатися додому, бо побачили всі принади міського життя. Тому на педраді інституту в 1993 році ми вирішили, що створимо для здібних учнів, які закінчили 9 класів у сільській школі, особливий освітній простір – педагогічний ліцей, щоб умотивувати їх повернутися працювати додому. Звичайно, такого навчального закладу в планах не було. І нам сказали: «Хочете – будь ласка», і не тільки не заважали, а й багато в чому допомогли. Область взяла на себе харчування і проживання ліцеїстів, а предмети викладали фахівці педінституту, як, власне, і сьогодні. І це був великий крок з боку педагогів, бо вони нічого за це не отримували».

З миру по нитці

Саме так можна назвати те, як збиралися перші учні в ліцей.

«У перший рік ми випрошували учнів у своїх колег, – сміється пані Галина. – Особисто я дзвонила своїм однокурсникам, які були директорами шкіл в селах, і просила віддати нам здібних учнів. Так нам вдалося назбирати 32 дитини. Батьки перший рік сприймали по-різному: дехто побачив можливість дати хорошу освіту своїй дитині, дехто просто повірив, що дитині так буде краще. Та вже 1996-го почали проводити конкурсний відбір, який діє й досі. Діти складають два іспити – профільний і на вибір, і обов’язково проходять психологічне тестування. Вже є певні методики відбору учнів, чітко виважені та адаптовані. До нас проходять діти, вмотивовані до саморозвитку, які вміють аналізувати».

Спершу в ліцеї вчилися лише сільські обдаровані діти, а для міських дорога сюди була закрита. Та декілька років тому, після виходу поправки до місцевого бюджету, в ліцей дозволили брати до 30% учнів з міста. Та вони повинні заслужити право тут навчатися. Головним критерієм є перемоги в різноманітних олімпіадах.

Професійні студії-фішка ліцею

Ліцей давно перестав бути суто педагогічним. Адже велика частина випускників стають не лише педагогами, а й медиками, економістами, фінансистами. І, напевно, через таку різноплановість професій в ліцеї вже четвертий рік поспіль працюють професійні студії: педагогічна, медична, журналістики і банківської справи.

«Діти мають змогу цілий рік займатися в професійній студій і на практиці відчути всі переваги і складнощі професії , яку вони хочуть обрати. Наприклад, на початку другого курсу питаємо, хто хоче стати медиком, – розповідає принцип роботи таких студій пані директор. – Зазвичай це 12-18 учнів. І вони працюють цілий рік у лікарні. Останній рік ліцей співпрацює з чернігівським онкоцентром. Спочатку діти приходять на зустріч з генеральним директором онкоцентру, потім їм проводять екскурсію, а далі – робота. Дітей ділять на групи і один день на тиждень вони проводять в лікарні. Кожного разу міняються обов’язками: наприклад, один іде в їдальню роздавати їжу, інший – в операційну, хтось – в морг і так далі, наступного дня їх міняють. Минулого року 14 випускників відвідували цю студію, і всі вони стали студентами медуніверситетів. І це прекрасно».

Замість канікул – літня школа

Літні школи –це фішка ліцею. Першу провели у1995 році, та вони не втрачають популярності й досі.

«Перша наша літня школа проходила в Бігачі у таборі «Будівельник», – розповідає директор. – Це було неформальне середовище, яке формувалося за містом на базі оздоровчих таборів. Вчителі, які вважали, що можуть дати учням щось незвичайне, і учні, які хотіли відпочивати і навчатися, збиралися і виїздили в табір на 24 дні. Ми мігрували по всій Чернігівській і навіть Київській областях. З часом літні школи стали тематичними: культурологічна, економічна, психологічна – вони були більш результативними. Тематика визначається логікою начального процесу. Одного разу була в нас культурологічна школа, то ми жили в Пущі-Водиці під Києвом, бо нам потрібен був доступ до київських театрів, опери і культурного життя столиці».

Вільного часу немає

У учнів ліцею дуже чіткий і насичений темп життя. Їх робочий день починається з години здоров’я в 7 ранку і закінчується о 9 годині вечора. У дітей немає вільного часу, адже одне заняття змінює інше: їдальня, навчання, гуртки, практичні роботи, бібліотека, лабораторія – і так кожного дня. Ритм дуже цікавий і в той же час дуже важкий, не кожен може його витримати.

«У дітей немає часу гуляти, – говорить пані Ганна. – Вони живуть в насиченому просторі, який до того ж кожного дня дарує зустріч з цікавими людьми. Кожного дня проводяться заняття, якими керують фахівці того або іншого напрямку. Тому дітям дуже цікаво там займатися. Наш ліцей пропонує авторський стиль життя, він не кожному підходить. Необхідна чітка мотивація і усвідомлення того, що кожного дня потрібно навчатися і вдосконалюватися. Бувають випадки, коли діти залишають наш ліцей, бо не можуть жити в такому режимі».

Дистанційна школа діє щороку

При ліцеї вже п’ятий рік поспіль працює дистанційна наукова школа для учнів 8-9 класів. Діти мають змогу цілий рік безкоштовно навчатися в ліцеї з сильними викладачами.

«Діти обирають з семи один чи два предмети для серйозного вивчення, – пояснює директор. – Потім один раз на місяць дитина приїздить до нас і викладачі займаються з нею цілий день цим предметом і дають пакет завдань, які дитина виконує протягом місяця вдома, консультуючись із педагогом в режимі он-лайн. Всі завдання перевіряються і обговорюються з викладачем. І так десять разів на рік, абсолютно безкоштовно. Це дуже гарна підготовка, особливо коли учні хочуть до нас на навчання. Майже всі такі діти вступають у ліцей».

Батьки навчаються разом з учнями

Ліцеїсти навчаються постійно: ходять на заняття, готуються до конкурсів, беруть участь у різноманітних форумах, займаються саморозвитком. За весь цей час батьки також стають частиною ліцею, адже беруть активну участь у житті своїх дітей.

«Дуже добре, що в нашій області є такий начальний заклад, – говорить мати другокурсниці ліцею Марина Клопотун. – Моя донька мріяла потрапити сюди і жодного разу не пошкодувала. Наші діти мають змогу розвиватися, випробувати себе в різних сферах і напрямках. І ми, батьки, за ці два роки навчалися разом з нею: відвідували різні заходи, ходили в походи, лазили по горах. Я б хотіла, щоб якнайбільше дітей мали змогу навчатися в такому чудовому закладі».

Марія ПУЧИНЕЦЬ, фото автора