Мотивував своє рішення Андрій Прокопенко просто: не дають сформувати списки в обласну раду, а без своїх депутатів в раді голова – не голова. Ще одна із формальних причин – це негласна війна всередині партії, фактична ж причина може бути набагато глибшою і пов’язана вона з іменем опального олігарха.

«Я подав заяву про відставку з посади голови Чернігівської ОДА», – написав на своїй сторінці у соціальній мережі Фейсбук голова Чернігівської ОДА Андрій Прокопенко.

На розміщення публікації «губернатор» зважився у вихідний день – суботу! Назвав і причину такого рішення.

«Основна причина – це те, що я фактично позбавлений впливу на кадрову політику та формування складу кандидатів до обласної ради, – зазначив Прокопенко. – Голова ОДА без своїх депутатів в обласній раді – це слабкий голова ОДА, який не зможе реалізовувати стратегію розвитку регіону. А без цього моя робота не має сенсу».

Те, що Прокопенка «попросять» з посади керівника області, стало зрозуміло вже після мітингу торфовидобувників під стінами ОДА. Тоді «губернатор» втік з Чернігова, обласну державну адміністрацію закрили на замок, відгородившись до зубів екіпірованими нацгвардійцями, а заступники повтікали через «чорний» вхід. Кажуть, Президенту показали ту ганьбу, тож і свій візит до Чернігова, подейкують, Володимир Олександрович відклав у тому числі і через це. Ще одна причина – негласний конфлікт всередині когорти «слуг», після якого Прокопенка посунули від формування списків під себе. А з цього місця – більш детально!

У контексті опублікованої заяви Прокопенко звинуватив політичні партії в тому, що вони не дали йому сформувати списки та порушити Виборчий кодекс, оскільки кандидатів на виборчі посади формують виключно політичні партії, а не посадові особи державних органів влади. Тобто він звинуватив невідомо кого (мабуть, Президента чи Прем’єр-міністра) в тому, що його не підтримали в спробі втрутитись у діяльність політичних партій. Для Андрія Прокопенка як для політичного технолога та експерта з піар-технологій така поведінка є прийнятною та зрозумілою, але як для державного службовця – неприпустимою.

Публічна заява Прокопенка Андрія Леонідовича звучить як чистосердечне зізнання в порушенні статті 170 Кримінального кодексу України – «перешкоджання законній діяльності професійних спілок, політичних партій, громадських організацій». У країні, де діє закон, за умови доведеності вини таку людину б відправили щонайменше на виправні роботи. А зважаючи на те, що пан Прокопенко перебував у статусі державного службовця першої категорії, то цілком адекватним покаранням для особи з таким статусом було б позбавлення волі на строк до трьох років, з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років. Можливо, правоохоронці розглянуть його заяву ще й в такому контексті – як публічне зізнання.

Сьогодні ж зрозуміло одне: план з узурпації влади та формування слухняної більшості під громадянина Прокопенка з тріском провалився. Разом із тим треба розуміти і те, що він фактично «кинув» «Слуг народу» вже навіть не на старті, а в розпал кампанії місцевих виборів. Своїм демаршем і шантажем Прокопенко фактично відкидає далеко назад на місцевих виборах шанси «Слуги» і розв'язує руки конкурентам. За це, звісно, він мав би відповісти окремо, екс-глава Офісу Президента Андрій Богдан і журналістка Соня Кошкіна вже почали формувати з нього образ жертви і міцного господарника. І в цьому, власне, немає нічого нового, адже Прокопенка політичні експерти називають ставлеником Богдана, тому не дивно, що той одним із перших дозволив собі прокоментувати рішення про складання повноважень.

«Одне погано – призначать на це місце якогось ідіота», – написав друг олігарха Коломойського.

Досвідчений політтехнолог ніколи не кине партію напередодні виборів. Це зрозуміло кожному. Андрій Прокопенко досвідчений, але кинув. Логічно припустити, що це рішення було наперед узгоджене і точно вже не з Офісом Президента, а, скажімо, з кимось іншим, не менш впливовим. Ослаблення позицій «Слуги народу» вигідне тому ж таки Коломойському з багатьох причин. Перша – це підняття рейтингів фінансованої їм партії «За майбутнє», та головна – тиск на Президента Володимира Зеленського, сформовані під себе Кабмін і Нацбанк. Тож у цій ситуації Прокопенко виступив системним гравцем, от тільки грає він не в обоймі Президента.

Віталій НАЗАРЕНКО