Радониця, Діди, Проводи, Гробки... Називали їх по-різному – ці кладовищенські дні поминання та вшанування пам’яті предків. Насправді Радониця тримається дня, який є дев’ятим по Великодню, – тобто вівторка. Проте парафіяльні священники, маючи в підпорядкуванні кілька сіл із відповідними кладовищами, а часто й не одним, фізично не могли встигнути відслужити в усіх громадах за один день. Саме тому в одних селах Діди відзначали в понеділок, а в інших – у вівторок. У своїй основі Радониця бере початок ще із часів язичництва, поступово трансформуючись під впливом християнства. Спираючись на розповіді старожилів та власні спостереження, спробую проаналізувати, як відзначали Діди у моєму селі протягом останнього понад століття.

Йому 84 роки, але події літа 1986-го він пам’ятає в деталях. Анатолій Михайлович Лігун, голова Чернігівської обласної організації Всеукраїнської громадської організації інвалідів «Союз Чорнобиль України», сьогодні очолює когорту людей, чиї ряди невблаганно рідшають. В ексклюзивному інтерв’ю він розповів про те, як працювали «під танками» на четвертому енергоблоці, чому в Чернігові та області влада не попередила людей про трагедію, а номенклатурні чиновники поспіхом і в надзвичайній секретності евакуйовували свої родини, та як виживає організація сьогодні. Його історія – це не лише про радіацію, а й про те, як система кидала людей у пекло, а потім намагалася стерти їхні імена з історії. Про те, як сучасна влада нехтує гарантованими правами тих, хто врятував світ від небезпечного атома.

Звісно ж топоніміка! Існує щонайменше два географічні об'єкти на Далекому Сході, названі на честь вихідця з гарбузинського козацького роду Василя Глуздовського (1877-1934 роки) – талановитого географа, сміливого дослідника просторів від Сахаліна до Маньчжурії, автора одного з перших нарисів про українців на краю Азії.

16 лютого 2026 року оперативне командування "Північ" відзначає 11 років від дня сформування.

Він не раз міг підірватися на міні чи фугасі або загинути від кулі «алі баби». Але, приїхавши з Іраку, Євген Давиденко полетів до Ліберії.

Відома як найстарша матір України Валентина Підвербна померла на 81-му році життя.

Днями у Чернігівському художньому музеї ім. Григорія Галагана з’явився триметровий сталевий Симаргл. Його музею подарували військові 158-ї окремої механізованої бригади, що була сформована у 2024 році на Чернігівщині.

Відтепер українського боксера і нащадка реєстрових козаків з Коропської сотні Ніжинського полку держави Військо Запорізьке Олександра Усика недостатньо вважати лише абсолютним чемпіоном світу у суперважкій вазі. Усик – це руйнівник міфів історії, спотвореної москвою, промоутер української ідентичності. Після перемоги над Тайсоном Фьюрі наш чемпіон виніс на ринг шаблю гетьмана Івана Мазепи з колекцій Чернігівського обласного історичного музею імені Тарновського, що варто оцінювати не менше як всесвітній плювок в обличчя москві.

Про цю країну рідко що почуєш. Тут ніколи не відбувається нічого резонансного, сюди не їдуть туристи, а багато хто щиро плутає Парагвай з Уругваєм. Розташований у «ведмежому куті» Південної Америки, Парагвай не має виходу до океану, сюди немає жодного прямого авіарейсу з Європи. Країна не славиться природними і архітектурними пам'ятками, тут не проходить Андський хребет, імперія інків не залишила на території Парагваю майже жодних слідів. Це одна з найбільш індіанських країн світу – мова гуарані є офіційною і поширена нарівні з іспанською. Однак Парагвай цікавий своєю сутністю, своїм незвичним духом, час тут немовби рухається повільніше, ніж в іншому світі. Парагвай – це Латинська Америка 30-40-річної давнини. 

У історії Носівської міської лікарні ім. Ф.Я. Примака головна глава – хірургія.