Дизель в Україні вже дорожчий за 100-й бензин. Не якийсь там «елітний», не преміальний виняток, а звичайний дизель, на якому все тримається: логістика, село, генератори, вантажний транспорт, половина економіки і значна частина війни. Виглядає як знущання. Важливо, що це відбувається в момент, коли весь світ намагається хоч якось гасити паливну пожежу, а український уряд пропонує українцям «є-Бачок».

Здавалось-бо, що давно мали канути в небуття оті формальні зібрання партійних органів, первинних профспілок, членів колгоспів і їм подібного, де голосували для одобрямсу, чи, як кажуть в народі, для галочки. Аж ні – діло комуністичної партії живе, хоч ані комуністів, ані їх партії вже давно нема! Втім, опрацьовані совкові методи і досі, як не дивно, беруть в роботу. До прикладу, чернігівські владці вирішили викорінювати радянщину в законодавстві… радянськими напрацюваннями. Виглядає це, м’яко кажучи, дико, бо коли чиновник, який і дня не працював у бізнесі, виступає експертом для бізнесу, стає насправді лячно за наших підприємців.

На жаль, ця «національна» риса помічається з першого року незалежності – певно, перекочувала з «розвинутого соціалізму» й обіцяного комунізму. Адже «сповивав» новонароджену незалежну Україну колишній секретар ЦК Компартії України, головний ідеолог КПУ Леонід Кравчук.

У Коропі останні пів року розгорнулись бурхливі політичні баталії навколо питання передачі Святофеодосіївської церкви релігійній громаді Православної Церкви України.

Тема створення додаткових бар’єрів для бізнесу Головним управлінням ДПС в Чернігівській області знайшла своє продовження у брифінгу в медіацентрі ОВА.

Навіть після суспільного резонансу міська влада Ніжина не поспішає з ремонтом у реабілітаційному відділенні колишньої районної лікарні. Про жахи реабілітації розповідала ніжинська волонтерка Лариса Жукова, чоловік якої відновлюється після важкого поранення. За її словами, у реабілітаційному центрі відсутні елементарні речі – немає поручнів, нормального унітазу та душу.

Прожила Майнівка у садибі колишньої поміщиці Олександри Майнової сто років. Правда, останні 12 років доживала у незвичному для неї оточенні, без галасливої студентської молоді, яка переїхала на нову навчальну базу в Бобровицю, без її культурних і спортивних свят й тусовок…

Збудувати нове не на підвалинах старого і мертвого, а на новому фундаменті – широкому та дієздатному з урахуванням найкращих традицій і практик.

Не вперше цитую слова Ліни Костенко: «Не в тому жах, що тепер жити важко, а в тому, що образливо». Мудрість від мудрої, світом визнаної української поетеси знову згадалася при зустрічі з кількома жительками Нового Бикова. Вони гідно пережили місячну окупацію, варварські руйнування їхніх помешкань, встигли вже дещо відремонтувати, побут налаштувати, але вже на початку розмови відчувалося, що на душі в них щось млоїло, а потім і на поверхню вихлюпнуло невдоволеннями.

Приблизно таким видався зміст робочої наради в Чернігівський обласній військовій адміністрації, присвяченої діям податкової щодо торфозаводів Чернігівщини.