Чернігівець, офіцер медичного управління ОК «Північ» Роман Луценко у військо прийшов добровольцем у перші дні початку повномасштабного вторгнення. Боронив Чернігів у складі новоствореного тоді 21-го окремого стрілецького батальйону з боку Количівки. Фармацевт за фахом, за цей час пройшов шлях від начальника медичної служби до офіцера оперативного командування. За понад три роки війни Роман побував на різних напрямках фронту, проте найважчим для нього виявились Бахмут і Покровськ.

Міжнародний Арт-центр «Радіус миру» (США, Лос-Анджелес, голова журі – Анатолій Фрадіс) та його представництво в Шотландії (м. Единбург)  оголосили лауреатів Міжнародної літературної премії імені Роберта Бернса.

37-річному сержанту Володимиру Воскобойнику з Чернігівщини вже вдруге довелося стати на захист країни. Так, на початку АТО він був мобілізований до лав Збройних сил України. Брав участь в боях біля Дебальцевого, пройшов окопи під Лиманом та Маріуполем. Свого часу демобілізувався та намагався адаптуватись до цивільного життя. Та після початку повномасштабного вторгнення знову повернувся в ЗСУ. І вже третій рік разом з побратимами робить усе можливе, а інколи й надможливе, аби здобути справжню волю для України, щоб наступне покоління не знало, що таке війна.

Чернігівець Максим Лисенко – командир інженерно-саперного взводу інженерно-саперної роти. До 24 лютого 2022 року підрозділ займався лише розмінуванням території. Однак з початком повномасштабного вторгнення свої вміння та знання довелось використовувати на практиці в умовах справжньої війни.

Чернігівець Артем Ракітін на позивний «Ракета» до 24 лютого 2022 року працював в охоронній сфері, а з початком повномасштабного вторгнення став волонтером – вивозив людей з оточеного міста. Разом з командою однодумців він евакуював з Чернігова понад 25 000 жінок і дітей.

Військовослужбовець Данило – родом з Новограда-Волинського (нині Звягель) Житомирської області. Проте напередодні повномасштабного вторгнення його разом з іншими командування перекинуло на Чернігівщину.

Чернігівщина є дуже великою областю за територією, і останні два роки у зв’язку з бойовими діями велика кількість населення не має можливості доїхати до медзакладів для отримання консультативної допомоги медика.

Бойова медикиня, доброволець батальйону «Айдар», а згодом – військовий медик 128 батальйону Тетяна Борисенко, відома для більшості як «Мама Таня», пройшла Майдан, війну та жахливий місяць полону у 2014 році. Пережила тортури та катування, але залишилася незламною. А коли почалося широкомасштабне вторгнення, «Мама Таня» знову стала на захист своєї країни. Ця жінка – не просто бойовий медик, вона – уособлення всієї України, її сили, міці, мужності та витримки.

«Бачу ціль – не бачу перешкод», – життєве кредо жительки села Ковчин Інни Василенко, яка разом з однодумцями ще в лютому 2022 року пекла хліб та готувала сир, які потім розвозили військовим, що боронили тоді Чернігівщину. І вже після того, як росіян вигнали з області, вона створила благодійний фонд «Живиця» і разом з друзями почала допомагати армії. Адже те, що в нас тихо, не означає, що війна скінчилася, – не втомлюється повторювати жінка.

У Ніжині відкрили меморіал на честь загиблих захисників України, в центрі якого – пам’ятник загиблому солдату, Герою України Олександру Мацієвському, якого росіяни цинічно розстріляли після слів «Слава Україні!». Страту героя окупанти зняли на відео і виклали його в Інтернет.