Про таку народну мудрість ніхто не говорив вголос у Осовці й Щаснівці на початку повномасштабного вторгнення окупантів, не говорять і зараз, після двох років цієї навали. Зате, хоч і мовчки, але свято дотримуються давньої, давно перевіреної поради: не опускати руки навіть тоді, коли важкий тягар звалився на спину й щипуче проник у серце.

Прибрати після себе сміття – у них білі рученьки й ніженьки болять, та й не для них, «геройських», ця брудна робота. Їм тільки б довгим гидотним язиком когось брудом облити, звісно, не задарма, а за хорошу оплату. А їхні свинушники хай трударі прибирають, бо вони не стануть терпіти екологічне паскудство.

Передусім занепокоїлися бобровичани, що живуть у багатоповерхових будинках по вулиці Чернігівська. У їхніх квартирах є лише одна можливість одержати воду – з міського водогону. Бо не тільки в приміщенні, а й під будинками немає іншого джерела води, навіть поганенького колодязя не знайдете за кілька кілометрів, не говорячи вже про якусь примітивну ручну водокачку. Тож у людей природно виникло елементарне риторичне запитання: «Чому ми повинні терпіти такі нелюдські незручності через «Фору»?

Тож і електорат для нього – як одноразовий народ

На цьому наголосив заступник міністра економіки, торгівлі та сільського господарства Тарас Висоцький.