По всіх дванадцяти відділеннях ТОВ «Земля і воля» видають пшеницю. Ціна на зерно – удвічі менша за ринкову, тож і ажіотаж відповідний. До того ж людям дають пшеницю першого класу – таку, яку хоч зараз можна везти в млин на борошно.

У Браниці біля зернового току з самого ранку пайовики «Землі і волі» під’їжджають за пшеницею – хто тракторцем, а хто машиною.

Обліковець Світлана Лисенко ретельно все нотує в журнал, записує вагу набраних мішків з пшеницею та прізвище отримувачів.

«Всі дані згодом будуть систематизовані та передані до бухгалтерії господарства», – пояснює Світлана Іванівна.

Заступник генерального директора по Браницькому відділенню Ганна Приходько на місці вже з пів восьмої ранку.

«У нас по Браниці 615 пайовиків. Більше половини зерна ми вже видали, – каже Ганна Миколаївна. – Окрім власників паїв, пшеницю по 5 гривень за кілограм за бажанням можуть придбати працівники нашого господарства, які не мають земельних наділів. Але не більше, ніж 200 кілограмів в одні руки. Пшениця я б сказала, золота, чистесенька».

Ціна невисока, тож люди задоволені.

Раїса Овдій разом із онуком Єгором мешкають у Києві, а в село приїхали допомогти мамі пані Раїси.

«Дуже вдячні за все «Землі і волі»! Така ціна на зерно – це реальна підтримка людей. До того ж за пай ми отримуємо 20 тисяч гривень. Ми дуже задоволені «Землею і волею». Нам приємно, що добрі справи Леоніда Яковишина продовжуються», – говорить Раїса Овдій.

Господарство не лише виплачує високу орендну плату, але й підтримує інфраструктуру в селах, де здійснює виробничу діяльність. Так, нещодавно в Браниці по селу та за ним полатали всі ямки. І таке – по всій громаді, де є землі підприємства. А передувала цьому колосальна робота та величезні фінансові витрати.

Так, на дорогу від Бобровиці до Старої Басані пішло понад 6 тисяч метрів квадратних асфальту. До Марківців – 513, з Бобровиці до Нової Басані – 7749 квадратів, до Кобижчі – 600, до Браниці – 230! Тисячі квадратних метрів власного асфальту і десятки мільйонів гривень з бюджету господарства. І так щороку! Проте їдеш до тієї ж таки Кобижчі і не переживаєш, що не доведи Господи, в машині відлетить колесо.

У Кобижчі роздали майже всю пшеницю.

«86 тонн, – уточнює заступник генерального директора ТОВ «Земля і воля» з Кобижчанського відділення Володимир Маковій. – Бажаючі отримати зерно є, бо ціна удвічі менша за ціну на базарі. Інші господарства видають грошима, а не зерном.

Звісно, вигідніше давати грошима, бо продав зерно по 10 тисяч за тонну і розрахувався, а тут ціна – п’ять тисяч. Де ще таке знайдете? Та ніде!».

«Ціна та якість дійсно хороші», – підтримують Роман та Яна Нерезенки.

Подружжя прийшло на тік отримувати паї батьків. Всім задоволені.

За словами виконуючої обов’язки генерального директора ТОВ «Земля і воля» Валентини Чернякової, господарство планує видати понад одну тисячу тонн пшениці.

«По 200 кілограмів в одні руки з розрахунку 5 гривень за кілограм – удвічі дешевше ринку, – уточнює Валентина Онисимівна. – При тому, що у нас пшениця очищена, а не з-під комбайна. Це – пшениця першого класу».

Валентина Чернякова також додала, що підприємство завершує плановий ямковий ремонт доріг громади. Дороги латали власним асфальтом з власного асфальтного заводу, купленого зумисне під ці цілі.

Віталій НАЗАРЕНКО, фото Миколи Тищенка