На Чернігівщині поліція викрила злочинну організацію, яка налагодила схему ухилення від мобілізації шляхом фіктивного працевлаштування чоловіків до шкіл.

Кожен, хто хоча б раз переступав поріг церкви, знає: храм – це не лише архітектура чи розписи на стінах. Це передусім енергетика та люди. Проте досвід відвідування різних парафій може бути кардинально протилежним. На щастя, у храмі, у якому мені та колезі вдалося побувати у свято Вербної неділі, ми отримали лише позитив…

У Бобровицькій громаді завершився прийом заявок на бюджет участі. На розгляд надійшли чотири проекти: два від жителів Бобровиці і по одному – з Марківців та Кобижчі. Голосування триватиме з 15 по 30 квітня. Переможець отримає 300 тисяч гривень на втілення свого проекту.

Публікація про Прилуцьку районну лікарню, яку Ладанська, Линовицька, Малодівицька, Сухополов’янська та Яблунівська громади прирекли на виживання, відмовляючи у фінансуванні, звучить не просто як інформація – це тривожний сигнал про системну проблему, яка виходить далеко за межі однієї лікарні. Йдеться про базову справедливість: якщо медичний заклад обслуговує мешканців усього району, то й відповідальність за його існування має бути спільною.

Колишня доярка Людмила Митькевич із Авдіївки, що на Куликівщині, – не просто відома волонтерка, а ще й багатодітна мама. Родом пані Людмила з Ковчина. Коли ж переїхала до Авдіївки, то продала зароблений пай і за отримані кошти купила дітям будинок.

Наразі у Чернігівській області реалізовується декілька програм для захисників та захисниць, спрямованих на вирішення житлового питання. Зокрема, учасники бойових дій (УБД), особи з інвалідністю внаслідок війни (ОІВВ) та деякі інші категорії можуть отримувати майже п’ять тисяч гривень компенсації за орендоване житло.

Останні два тижні у Срібнянській громаді, що Прилуччині, не вщухають пристрасті щодо проблеми з похованням мобілізованого уродженця Карпилівки, який потрапив у полон до росіян, – 55-річного Володимира Сребродольського. У полоні той наговорив такого, що тепер рідні загиблих воїнів не можуть йому пробачити. Кажуть, таку людину не можна ховати з почестями, як інших захисників. На Срібнянщині Сребродольського добре знали ще до війни, тому вважають, що він міг говорити щиро.

Віднедавна в Новгороді-Сіверському вулиці Суворова – зась! З топонімічної карти козацького міста пішов геть жорстокий кат українців – московитський генералісимус.

Цього року село Бирине Новгород-Сіверської громади знову повторило долю часів 1918-го року. Тоді через розливи Десни та її притоки Віті ці місця виявились недоступними для радянської влади і тут зародилося власне самоуправління, яке не визнавало влади «червоних». Цьогорічні розливи знову відрізали село від цивілізації.

Сивий Новгород-Сіверський, що стоїть на самому прузі української землі, нині стікає кров’ю та обсипається пилом. Російські дикуни, наче міфічні потвори, систематично розбирають його історію на каміння, намагаючись стерти саму пам’ять про місто. Та серед цього руйнування розгортається інша, тиха трагедія: у територіально найбільшій громаді України досі не знайшлося місця для рідного слова під церковними куполами.