Прискіпливо перевіряли все, і не знайшли жодного недоліку

Необ’єктивність у роботі партійних органів на очах усього великого суспільства знищувала багатющу державу – шляхом невмілого використання неоціненних багатств у надрах і на поверхні, невмілого господарювання на найбагатшій у світі матінці-землі. Але щоб продемонструвати народу свою владу, придумували необ’єктивні перевірки. Тож розповім і про конкретний, можна сказати, недолугий приклад у нашому радгоспі-технікумі.

При ЦК КПУ була створена контрольна комісія, яка перевіряла навчальні заклади. Трималося в секреті, куди і коли вона поїде. Завдання були конкретні: шукати недоліки. З понад двохсот навчальних закладів сільськогосподарського напрямку вибрали три, зокрема Бобровицький. Семеро членів комісії приїхали раптово, коли навіть мене, директора, не було, – я поїхав у відрядження за кордон. Гостей приймала заступниця Валентина Чернякова. «Другої такої перевірки я не пам’ятаю, – пригадувала вона. – Ретельно перевіряли документацію, побували у багатьох на лекціях, семінарських і практичних заняттях, заглянули в усі куточки навчального корпусу і гуртожитків, спілкувалися з викладачами й учнями, ретельно вивчали роботу методичних кабінетів і лабораторій. Велику увагу звернули на матеріальну навчальну базу. Словом, перевіряли все і практично не знайшли суттєвих недоліків. У двох інших технікумах нашої системи багато «накопали», одному навіть «незадовільну» оцінку поставили.

Американці погодилися зі мною

Так співпало, що в суботній день, коли комісія ще працювала, у технікумі відбулася зустріч колишніх випускників. Такий захід планувався заздалегідь, розсилалися повідомлення випускникам у різні куточки України і за її межі. Тобто перенести зустріч на інший день було неможливо. Керівники і викладачі побоювалися, щоб не осоромитись перед столичними гостями, якщо мало приїде випускників. Адже це свідчило б про низький авторитет навчального закладу. Але хвилювалися даремно: більше двохсот колишніх випускників приїхало в рідний технікум на зустріч. Захід пройшов дуже гарно, він сподобався й ревізорам, а один член комісії – ректор Чернігівського вишу – попросив дозволу Валентини Онисимівни, щоб його викладачі приїхали у Бобровицю вивчати досвід організації методичної роботи. Вони приїздили, і залишилися задоволеними.

Серед перших у районі і навіть по Україні ми були в спортивних досягненнях і на оглядах художньої самодіяльності. Серед самодіяльних художніх колективів 222 навчальних закладів Міністерства сільського господарства України ми посідали почесне третє місце. Протягом 34 років керував художньою самодіяльністю Володимир Дідиченко. Був сформований і хор викладачів.

А ми й далі розвивали рентабельне виробництво. Наведу кілька виробничих показників для прикладу 1987 року. Виробили валової продукції на 5 мільйонів 793 тисячі карбованців, що на 1 мільйон 92 тисячі карбованців більше запланованого. Урожайність зернових довели до 48,1 центнера, що найбільше по району, а пшениці зібрали майже по 60 центнерів з гектара. Добре вродили цукрові буряки, коренеплоди, силосна кукурудза. Забезпечили високі прирости худоби. Досягли низької собівартості продукції. Так, виробництво центнера зернових обійшлося в 6 карбованців, молока – 23 крб, свиней – 124 крб. Такі результати дали можливість у 1987 році одержати півтора мільйона карбованців чистого прибутку. Це була чимала сума. На ці гроші й розвивалися, будувалися, побутом і культурним відпочинком трудівників займалися. Тоді як багато інших господарств мали мільйонні борги перед державою, які періодично списували, але економіка таких колгоспів і радгоспів не поліпшувалася.

А які ж ролі відігравали «серйозні» контрольні комісії найсерйознішого партійного органу ЦК КПУ та інші засідателі аж у Політбюро? Але в них були свої завдання: чергові заходи писати і недоліки шукати, навіть там, де їх немає.

Зразковий хор серед 222 колективів навчальних закладів Міністерства сільського господарства – директори і викладачі

У радгоспі-технікумі і виробництво, і соціальна сфера розвивалися в комплексі. Ми цінували кожну копійку, оскільки вона зароблена власними руками. Звісно, вони не падали з неба. А я з командою розпочав нову спеціалізацію виробництва. Знайшли шлях до австрійської фірми, що займалася кукурудзою за технологією американського концерну «Pioneer». Особисто там побував, по кілька разів переглядав документальні фільми австрійців, разом з фахівцями вивчав їхній досвід. Вперше господарство з Бобровиці закупило в іноземній фірмі напряму насіння високоврожайного раннього гібриду. У 1989 році зернової кукурудзи зібрали по 93 центнери з гектара. Наступного року площу під «королеву полів» подвоїли, довівши до 700 гектарів. Для Бобровицького району – небувалі обсяги і небувала врожайність. Щоб надалі не платити великі гроші за імпортне насіння кукурудзи, почали його готувати на своєму заводі.

З цього приводу я виступив на районному зібранні і зазначив, що наше господарство виростило 450 тонн елітного насіння, але тільки 100 тонн його забрали господарства Бобровиччини, решту – продали за межі району і своїм працівникам. І це тоді, коли в багатьох колгоспах і радгоспах урожайність зернових не перевищувала 20 центнерів. А в народі кажуть: що посієш, те й пожнеш. І «вижинали» в колгоспах по 12-16 центнерів з гектара, як то кажуть, на сміх курям. А щоб із нас кури не сміялися, ми й узялися як за елітне насіння зернових, так і за американські гібриди кукурудзи. Результати – заокеанського рівня.

Якісне поповнення

Кожного року у нашому радгоспі-технікумі, як і в інших навчальних закладах, проходить засідання приймальної комісії, на якому оголошуються результати конкурсу абітурієнтів. Відповідно відбувається поповнення новими студентами. За роботу комісії відповідає заступник директора по навчальній роботі Валентина Онисимівна Чернякова.

На перший погляд, проходять ці засідання без особливих подій. Але це і я так думав, проте у Валентини Онисимівни свої підходи й вимоги. Про це я почув на одному з черговому засіданні приймальної комісії.

За якісне поповнення абітурієнтів відповідала мій заступник Валентина Чернякова, за що я особисто їй подякував

Якщо говорити про свою щоденну роботу, то ми робимо відповідні висновки, аналізуємо зроблене, щоб наступного дня працювати більш результативно, – говорила вона. Але, як відомо, живемо не в безлюдному просторі, тому всі свої дії мусимо погоджувати і з реальністю, виходячи з неї, навіть інколи діяти всупереч здоровому глузду. В минулі роки доводилось зараховувати на навчання «трієчників» і практично без ніякого конкурсу, тепер навіть подумати страшно. Але у нас не було іншого виходу. Бо є план набору, а випускники шкіл не бажають здобувати спеціальність зоотехніка. Тобто, до нас приходили ті, хто ніколи б не склав екзаменів.

У новому навчальному 1991 році справи помітно пішли вгору. Особливо збільшився конкурс на спеціальність «Правознавство» і «Агрономія». На кожне місце першокурсника-правознавця претендувало більше чотирьох абітурієнтів. Бажаючих здобути спеціальність агронома було в 2,5 рази більше від плану набору. За результатами конкурсу проходило зарахування учнів на зоотехнічне відділення.

Серед абітурієнтів значно більше, ніж торік, медалістів та учнів, які закінчили школу на «4» і «5». Прийшли до нас і випускники минулих років, збагачені життєвим досвідом.

У багатьох вступників високі оцінки, що стояли в документах про закінчення загальноосвітньої школи, підтвердились під час складання іспитів у технікумі. Це далеко не дрібниця. Бо чим сильніші прийдуть до нас випускники, тим кращих ми випустимо спеціалістів. Бачу декілька причин напливу абітурієнтів у наш радгосп-технікум. Перша, мабуть, та, що випускники шкіл та їхні батьки почали глибше усвідомлювати місце і роль сільського господарства в нашому житті.

Немаловажну роль відіграли й окремі рішення Верховної Ради, Кабінету Міністрів. І хоча вони дуже повільно втілювалися в життя, все ж люди почали розуміти, що як не сьогодні, то завтра всі ми остаточно переконаємось, що без зміни ставлення до сільського господарства, без припливу в нього свіжих, висококваліфікованих сил нам не вийти з нинішнього становища в економіці країни.

Вважаю, що немала заслуга у збільшенні конкурсу при вступі до нашого технікуму – в тому, що ми добилися відкриття юридичного відділу. На всю республіку лише в чотирьох сільськогосподарських технікумах відкриті такі відділи. У результаті помітно зросла престижність навчального закладу. Адміністрація постійно працює над поліпшенням умов навчання і відпочинку учнів. У їхньому розпорядженні прекрасний навчальний корпус, виробничі лабораторії, два сучасні гуртожитки. На капремонт приміщень витратимо 300 тисяч карбованців.

В учнівських гуртожитках встановили 20 телевізорів, постійно оновлюються меблі, інший інвентар, працюють спортивні зали і кімнати. З учнями працюють досвідчені педагоги: Л.К. Білоус, Г.О.Бабич, М.Ф. Мартишевська, В.А. Конішевський.

Звичайно, життя ніколи не буває гладеньким, ніхто не може повністю застрахувати себе від помилок, невдач. Але зовсім інша справа, коли люди з усього цього вчасно виносять повчальні уроки, коли прагнуть більше не допускати тих промахів. Проте доводиться спостерігати, коли окремі недоліки повторюються роками, і нікому до них немає діла.

У нас порядок і в навчанні, і в господарстві

Не перший рік говоримо про те, що в ряді шкіл завищують оцінки окремим випускникам, з легкої руки видають документи про закінчення школи тим, хто цього не заслуговує. Ці недоліки відчули і в наступних роках. Особливо дивувалися тоді, коли випускник, нагороджений медаллю, не проходить співбесіди, а диктант пише на двійку.

Ряд випускників, які мають непогані атестати, на екзаменах у технікумі показали низькі знання. Подібне можна сказати і про деякі інші школи.

Я випадково став свідком, як голова приймальної комісії Валентина Чернякова висловлювала побажання на останньому засіданні приймальної комісії, коли оголошувала результати конкурсу. Найперше – це те, щоб з перших днів не розгублювалися, не боялися труднощів. Наші викладачі стануть для новачків добрими порадниками, наставниками. Порадила й батькам, щоб не робили поспішних висновків, старалися розібратися в кожному випадку, коли ваша дитина звернеться до вас з якимись скаргами, незадоволенням. Бо поспішність часто обертається злом проти самого себе і рідної людини.

На закінчення і я подякував всім членам приймальної комісії, екзаменаторам, лаборантам, які на належному рівні провели важливу кампанію з прийому учнів до технікуму, побажав їм усього найкращого як у роботі, так і в особистому житті.

Далі буде