Дзюба Сергій «Замість щоденника. Книга № 5. Світлини: дитинство і молодість. Бібліографічний покажчик (оновлений). – Київ-Чернігів: Міжнародна літературно-мистецька Академія України, 2026. – 460 с. 

Колектив Інституту сільськогосподарської мікробіології та агропромислового виробництва НААН вітає з ювілеєм відомого вченого в галузі сільськогосподарської мікробіології, доктора сільськогосподарських наук, професора, академіка НААН, Заслуженого діяча науки і техніки України Віталія Васильовича Волкогона, якому виповнилося 70 років.

Сказати, що земля – моя доля, – мало. Земля для мене – це мої щоденні думки, моє діло,покликання, біль і радість. Робота на землі сформувала мій характер, і стала, за великим рахунком, частиною мене самого. (Леонід Яковишин)

Українській культурі притаманно уважно ставитися до ювілярів. Інформпривід для цього інтерв’ю – ювілей у професорки, завідувачки кафедри мистецьких дисциплін (до речі єдиного у місті наукового осередку такого рівня і профілю) факультету дошкільної, початкової освіти і мистецтв Національного університету «Чернігівський колегіум» імені Т.Г. Шевченка. Наша розмова з Тамарою Володимирівною Скорик розпочнеться з простого і символічного водночас.

Петро Якович Пилипенко, виходець із села Свердловка (нині – Деснянське), що на Коропщині, біля Десни, із сім'ї потомственних хліборобів. Батьки з дитинства привчили його до селянської праці, любові до землі. Тому, закінчивши школу, хлопець вирішив здобути сільськогосподарську освіту, щоб хазяйнувати на землі грамотно, забезпечуючи її раціональне використання, враховуючи її значимість і родючість.

Життя цього поважного чоловіка, як і життя тогочасної генерації, складне, буремне й, на превеликий жаль, тісно переплетене з війною.

Напередодні Міжнародного дня театру, який традиційно відзначається 27 березня, випала нагода поспілкуватися на мистецькі (і не тільки) теми з неординарною жінкою Ольгою Мелашенко, яка багато робить як професійний журналіст для висвітлення життя нашого суспільства, паралельно створюючи у молодіжному аматорському драматичному театрі EXLIBRIS новітні зразки сценічного мистецтва. Сьогодні – час познайомити читача з пані Ольгою як особистістю.

Чернігівське КДБ порушило проти нього першу кримінальну справу, коли Анатолію Шацькому було лише 16 років. Тоді учень Куликівської загальноосвітньої школи потрапив «на олівець» до радянських спецслужб за рукописну книжечку власних віршів «антирадянського змісту», які прочитав на шкільному вечорі з нагоди Дня Конституції.

Як не загубити себе у нашому тривожному часі, перестати лякатися майбутнього, знайти справу, свою соломинку, яка допоможе пережити ці непрості воєнні роки? Поряд із нами живуть люди, яким це вдалося: вони не депресують, не впадають у відчай, а впевнено ідуть по життю і роблять все для того, щоб прикрасити цей світ і зробити щасливими інших…

Життя українців по закінченні Другої світової війни було нестерпно тяжким. Багато родин буквально голодували, вулицями тинялося багато сиріт, діти недоїдали, а за найменшу провину людину могли легко запроторити за ґрати або ж і взагалі вислати до Сибіру, звідки не всі поверталися. Всі тяготи жахливого повоєнного життя довелося пережити на собі і генеральному директору ТОВ «Земля і воля», Герою України Леоніду Яковишину, який є не лише творцем сучасної історії, але й очевидцем подій минулого століття. В ексклюзивному інтерв’ю відомій українській журналістці Наталії Мосейчук він розповів про той важкий час, а ще – про перші зароблені гроші, ризики і кохання всього життя.