Тетяна Лепська з дитинства й навічно пов’язана з малодівицькою землею. Тут її півонії та матіола, запах липового цвіту, свіжість літнього ранку, настояного на молодій зелені. Саме тут, у маленькому селищі під Прилуками, – її дім, її улюблене райське місце на цій грішній землі, пам’ять про дідів та прадідів…

У кожного є своя мала батьківщина – особливе місце, в якому ти з’явився на світ, вчився ходити, зростав. В ньому душа твоя набиралася сил, як у маминому садочку бутон півонії, що наливався цілющою силою перед тим, як розцвісти, показати себе світові…

Він – останній із восьми музик давнього села Стольного, що на Менщині. Талановитий та самобутній самоучка, який увійшов в десятку найкращих гармоністів України. 77-річного Валентина Журавля називають людиною-оркестром, бо, окрім гармоні, чоловік одночасно грає на бубоні та свищику, а четвертим музичним інструментом, який зазвичай заступає в фіналі, є шапка з сорока трьома дзвіночками. Попри свій поважний вік Валентин Миколайович є досить активним й переживає за те, аби передати своє вміння гри, а з ним і чарівні мелодії, наступним поколінням.

Багата Україна на талановитих людей, але не всі вони нам відомі. Наш рідний бобровицький край також багатий на таланти.

Колись без їхніх умілих рук не обходилося жодне село. Діжі для тіста, ночви для прання, бочки для кваснини та вина… Бондарі – це особливі люди, які освоїли вид ремісничого мистецтва, доступний лише тим людям, що люблять роботу з деревом і мають столярний хист.

У селі Горбове, що на Куликівщині, живе та творить син талановитої художниці Людмили Бойко – не менш талановитий скульптор Станіслав Островський.

З дитинства вона брала до рук голку з ниткою і починала шити: без викрійки та сантиметрової стрічки. Одні ножиці й голка. І це хобі переросло в справу всього життя.

Фестиваль творчості людей з особливими потребами «Повір у себе», який традиційно проводить Бобровицький районний центр соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді, вже має свою п’ятнадцятирічну історію.

Швидко працюють тоненькі пальчики, підбираючи ниточки, вміло вплітають їх у красивий візерунок. 14-річна Аліна Ярмак з Осокорівки, що на Бобровиччині, вишиває рушник – символ нашої неньки-України. Ясні очі поглядають у бік захопливих поглядів. Захопливих не лише через те, що робота складна для підлітка, а насамперед через особливість дівчини, яка вправно працює лівою рукою. Чи була б вона шульгою, якби не вирок, що поставили дитині у лікарні після народження – парез Ерба-Дюшенна, невідомо. Та головне, що Алінка займається улюбленою справою попри функціональні обмеження – вишиває і випікає торти й тістечка на будь-який смак.

Анні Ричок – 16 років, проте вона пише, як людина, що прожила не одне життя. Це – настільки глибока, несподівана, неповторна та свіжа поезія, що сприймається, як справжня, чарівно джерельна і одухотворено прониклива молитва.