Вироби з дерева, тканини, самобутня вишивка, унікальні картини, хендмейд-прикраси й сувеніри, номери художньої самодіяльності представили учасники фестивалю напередодні Міжнародного дня людей з інвалідністю. Дивлячись на ці роботи, навіть не замислюєшся, що кожен маленький шедевр – це щоденний подвиг дітей, які завдяки творчості хоч на деякий час забувають про свої фізичні вади та душевні переживання. Творчість для них – це зазвичай сенс життя і одна з небагатьох можливостей реалізувати себе, стати частиною суспільства. Тож захід націлений на те, аби ще раз продемонструвати вміння, здібності, таланти цих дітей, а також подарувати їм справжнє веселе свято, допомогти їм відчути себе частинкою великого світу, де безумовно, є місце для них.

 Роботи учасників фестивалю

Казкова мелодія флейти від Богдана Кухаренка

Програма була надзвичайно цікава і насичена. Діти мали можливість переглянути костюмовану виставу народного аматорського театру «Пілігрим», підтанцьовували разом з драйвовими учасниками зразкового хореографічного колективу «Спалах», поринули у казкову атмосферу разом з музичними виконавцями та співаками.

Запалює "Спалах"

Та найбільше емоцій викликала шоу-програма від чернігівських друзів-аніматорів «Slon & Mas'ka», які легко перевтілилися в улюблених героїв всіх дітлахів з мультфільму «Три коти». Рухливі ігри, шоу мильних бульбашок, гра з м’ячем, танці у блискітках… Віртуози своєї справи творили справжні чудеса, які викликали у дітей незабутні й радісні емоції, море сміху й позитиву. Креативні і талановиті артисти, виконуючи оригінальні маніпуляції із застосуванням спеціальних аксесуарів і устаткування, робили чудові перетворення на очах здивованої публіки. Діти не могли відвести погляду від цієї магії. Виявляється, з бульбашок можна зробити стільки всього: від кульки, наповненої димом, до справжньої величезної повітряної кулі.

Яскраві емоції від шоу мильних бульбашок

Щире хвилювання було на обличчях під час нагородження талановитих дітей. Подарунки, грамоти отримали 36 учасників творчої виставки у різних номінаціях.

Нагородження за особливі таланти

Ярославу Міщенку з Кобижчі 25 років. Талант цього особливого юнака теж особливий. Унікальна вишивка бісером. Їй хлопець присвячує увесь свій вільний час.

«Цю картину я вишивав дві зими, – зізнається Ярослав. – Але я дуже хотів зробити справжній рукотвір. Це, мабуть, найбільша картина із моєї колекції, але точно не остання. За цим заняттям я забуваю про все довкола, і на душі стає тепло і радісно».

Ярослав Міщенко зі своєю картиною вишитою бісером

Дякувала Бобровицькій громаді і всім соціальним службам переселенка з Луганської області Наталія Маткасимова. Її історія вразила мене до мурашок. Родині довелося тікати від антиукраїнських настроїв та постійних обстрілів п’ять років тому. Кочували, де могли. Коли вибухи вщухали, поверталися в Красний Луч. Але ж знову-таки на деякий час. Неодноразово на поміч приходили друзі-афганці чоловіка. У Бобровиці родині також допоміг голова організації афганців Віктор Акінцов.

«Тут для нас орендували будинок. Він був на краю міста, далі тільки поле й залізниця. Вода – в криниці, інші зручності також на подвір’ї. Звичайно, коли в сім’ї зовсім маленька дитина і старенька мама, – умови не з простих. Але ми були щасливі, що живемо без війни, в добротному, теплому, на чотири кімнати будинку. Нині ми перебиваємося, як можемо. Я працюю в школі соціальним педагогом. Вся моя заробітна плата йде на орендовану квартиру і комунальні послуги. Мій синок – особливий. Спеціалісти кажуть, що хвороба настала скоріш за все внаслідок війни. Дитина перелякалася вибухів, всього того переполоху, – говорить зі сльозами на очах пані Наталія. – Але я дуже вдячна всьому колективу дитячого садочка «Сонечко», що прийняли нас такими, як ми є, турбуються і допомагають. Єдине – з роботою у Бобровиці дуже складно. Чоловік мій – афганець з двома вищими освітами, великим трудовим стажем, але й досі не може працевлаштуватися… Ми вдячні всім і кожному за допомогу, підтримку і добре слово. Як би нам не було складно, ми не маємо права здаватися на милість проблем і опускати руки. Адже у нас є вже дорослі діти і підростає маленьке сонечко – синок, заради якого варто і хочеться жити! І коли стільки гарних людей є поруч, віриться, що все у нас буде добре».

Начальник Бобровицького ЦСССДМ Олег Роговий розповів, що у районі нині налічується 247 інвалідів до 35 років, 128 із них – діти, 17 – тяжкохворі, лежачі.

…Залишимо слова в стороні… Закрийте на хвильку очі – і ви побачите світ сліпої людини. Спробуйте працювати лише однією рукою, перетнути квартиру на одній нозі або запалити плиту, сидячи на низькому стільці – з того положення, в якому знаходиться людина в інвалідному візку. І ... і не треба слів. Просто будьте до них трохи уважнішими. Вони ж поруч – потрібно лише захотіти їх побачити. І допомогти… Тому що це потрібно не тільки їм, але і всім нам.

Сніжана БОЖОК, фото автора