Батько майбутнього видатного художника-графіка Сталони-Добжанського Фелікс працював суддею в Чернігові, за віросповіданням був католиком, а одружився з православною християнкою Ганною Коваленко з Прилук. Згодом доля закинула подружжя в маленьке волосне містечко Мена Сосницького повіту. Тут у них народилася в 1904 році перша дитина – син Адам. Через два роки Ганна порадувала Фелікса дочкою Алевтиною, а ще через два роки – народила другого сина Северина. Виховували дітей як у католицьких, так і в православних традиціях.

Революційні події примусили родину судді переїхати до Білорусі в невелике містечко неподалік Могильова. Жовтневий переворот 1917 року повернув їх в Україну, оселилися в родинній садибі батьків Ганни в Прилуках. Батько й мати залишилися без роботи, тож юному митцю довелося стати головним годувальником для великої родини: працював на городі, наймитував, а вечорами вчився художній майстерності.

У 1922 році Адама покусала скажена собака, на серйозне лікування від сказу юнака направили в Київський шпиталь. Тут він зустрівся з родичкою Феліцією Янковською, яка допомогла не лише з лікуванням Адама, а й переїхати всій родині на постійне проживання до Польщі, на батьківщину батька Фелікса.

Оселилися в 1923 році в містечку Маху, де Адам уперше застосував поліхромію – розпис будівель, скульптур різними кольорами. На це погодилися керівники міста і великої школи, дозволивши молодому митцю прикрасити актову залу. Брався за таку роботу й в релігійних спорудах. Фахове ж навчання розпочав у 1927 році в Краківській академії мистецтв. Через два роки у Познані відбулась персональна виставка творчості нашого талановитого земляка. В 1931 році Адама відзначено грамотою Краківської академії мистецтв за працю в сфері графіки і мистецтв шрифтів.

З Яном Ціхоном реставрував середньовічну поліхромію в костелі в Гаркловій. В 1943 році працював у костелі в Бабині та в церкві Тернополі. У 1945 році створив перший вітраж в костьолі Святої Варвари. Творив дивовижні вітражі для католицьких і православних храмів. Після війни отримав посаду на факультеті архітектури Гірничо-металургійної академії в Кракові. З 1947 року – керівник кафедри Краківської академії мистецтв. В 1956 році польський режисер Ян Ломніцький зняв документальний фільм про вітражі в Городку Білостоцькому, який отримав нагороду Венеціанського кінофестивалю. Комуністична влада Польщі заборонила показ стрічки на широких екранах.

Перша широка виставка відбулася в 1957 році в Кракові, Друга (1960 р.) – в Катовиці, піддалася жорстокій критиці творчості за надмірну церковність католицизму. Митцю було заборонено виїжджати і посилати твори за кордон. З 1979 р. – пенсіонер.

Після повстання «Солідарності» в 1981 році відбулася персональна виставка в клубі Краківського політехнічного інституту. Помер Адам Сталони-Добжанський 22 березня 1985 року в Кракові, де й похоронений. Через три роки після смерті відбулася виставка його творчості в Парижі.

Талановитий художник, графік, реставратор, професор не організував школи послідовників, хоча за життя створив понад 200 композицій на сакральну тему для понад 50 католицьких костьолів, православних церков та храму Євангелістів. Серед них мозаїки та понад 220 вітражів, на яких представлено повну іконографію християнського мистецтва.

Він служив як мистецтву, так і церкві: був членом Митрополичої ради, православного Митрополита Варшавського і всієї Польщі Архієпископа Василя та членом Мистецької ради Краківського Митрополита кардинала Кароля Войтили.

Остання виставка Адама Сталони-Добжанського експонувалася в 2011 році. Звісно, що не в Україні. На Батьківщині уродженець Чернігівщини надовго був забутий. Скупу пам'ять про талановитого земляка зберігає Менський музей.

До увіковічення пам’яті славного нашого земляка, видатного польського художника, графіка, реставратора, професора мистецтвознавства долучилися Фундація АРС ЛОНГА (Краків) та Фундація Петра Тронька (Київ), видавши у 2021 році книгу-альбом «Сакральне мистецтво Адама Сталони-Добжанського», з якої англомовний читач уперше довідується про творчість видатного українсько-польського митця. Видавець унікальної книги Видавничий дім журналу «Пам’ятки України», директор Валентин Кондратюк, куратор – Анатолій Сєриков.

 

Григорій ВОЙТОК