Міжнародна мистецька премія імені Архипа Куїнджі заснована 2021 року луцькою громадською організацією «Чумацький віз» та київською ГО «Пам’ять без кордонів» для відзначення художників і мистецтвознавців, а також – письменників та журналістів, які популяризують український живопис. Також до нагородження лауреатів долучилася Міжнародна Академія діячів літератури, мистецтв і комунікацій (Німеччина).

Для чернігівців і навіть більше, українців, які цікавляться локальними театральними практиками, ім’я Романа Покровського скаже багато. Це режисер витончених «інтелігентських» вистав (наприклад, «Кассандра», «Гетьман») у Чернігівському Молодіжному театрі. Режисер погодився на неформальну розмову про своє бачення сьогодення і мистецтва для Інформаційного порталу Чернігівщини. Ми домовилися зустрітися у театральному кафе. Страшенно заклопотані, але радісні, бо з третьої спроби таки вдалося синхронізувати ритми життя і побачитися. Я неначе побувала годину у творчому космосі пана Романа. Як відбувалося знайомство з театральними і внутрішніми людськими галактиками – читайте в інтерв’ю.

На фестивалі Bouquet Kyiv Stage відбулася унікальна подія – вперше ветерани війни представили театральний фрагмент за мотивами «Енеїди» Івана Котляревського. Постановку підготував «Театр ветеранів» під керівництвом мужнього воїна і талановитого режисера, заслуженого діяча мистецтв України Ахтема Сеітаблаєва. Як зазначає режисер, цей проєкт – не просто мистецька ініціатива, а важливий крок до психологічної та соціальної реабілітації військових.

У Чернігові на базі Національного університету «Чернігівський колегіум» імені Т.Г.Шевченка діє особливий молодіжний волонтерський осередок.

До ювілею славетного митця в Чернігівському обласному художньому музеї відкрили персональну виставку вічно юного художника. Його називали геніальним хлопчиком, який по-особливому відчуває Божий світ і напрочуд талановито відображає його у своїх дивовижних картинах.

Українській культурі притаманно уважно ставитися до ювілярів. Інформпривід для цього інтерв’ю – ювілей у професорки, завідувачки кафедри мистецьких дисциплін (до речі єдиного у місті наукового осередку такого рівня і профілю) факультету дошкільної, початкової освіти і мистецтв Національного університету «Чернігівський колегіум» імені Т.Г. Шевченка. Наша розмова з Тамарою Володимирівною Скорик розпочнеться з простого і символічного водночас.

Людська і творча доля відомого в Україні художника, нашого земляка Віктора Шульги складалася і складається успішно. Наразі, він сьогодні в зеніті слави, з величезним оберемком своїх творчих надбань, перемог, з безліччю створених ним прекрасних, живописних полотен.

Звичне спричиняє певну форму сліпоти. Так, коли око замилюється у потоці інформації і побутових клопотів, ми перестаємо бачити дивні, унікальні риси того, що нас оточує: ніжні хрестики бузку чи фактуру водного плеса. Мистецтво – це оповідь про недооцінену красу. Для мого тата, Миколи Гайдука, головним натхненням була Чернігово-Сіверська земля. Про неї він все життя розповідав через фарби та смальту, про неї всі його думки, чуття і твори. Роботи тата допомагають мені відчути свою власну культурну ідентичність та причетність до глибокого культурного коріння нації. Без зайвого пафосу та авангардних експериментів, Микола Гайдук тактовно, з любов’ю розкривав непримітні для глядача особливості культурного коду Чернігово-Сіверського регіону – у цьому я певна не тільки як дочка, а й як культуролог.

Напередодні Міжнародного дня театру, який традиційно відзначається 27 березня, випала нагода поспілкуватися на мистецькі (і не тільки) теми з неординарною жінкою Ольгою Мелашенко, яка багато робить як професійний журналіст для висвітлення життя нашого суспільства, паралельно створюючи у молодіжному аматорському драматичному театрі EXLIBRIS новітні зразки сценічного мистецтва. Сьогодні – час познайомити читача з пані Ольгою як особистістю.

Бобровичанка Світлана Зазимко вже декілька років займається арт-терапією. Шукаючи для себе спосіб подолати страх і зневіру, спричинені війною, жінка винайшла свій авторський метод заспокоєння, який вона називає «янголотерапією».