57-річний водій Збройних Сил України Сергій Мартин (позивний «Зозо») брав участь у небезпечних миротворчих місіях в Лівані, Сьєрра-Леоне та Іраку. А коли в 2014-му росія віроломно вдерлася до Криму та Донбасу, він добровольцем пішов на фронт і відтоді боронить Вітчизну від ненависних окупантів.

Полковник Олександр Єрмоленко (позивний «Морпех») за будь-яких обставин буквально випромінює оптимізм. Він любить жартувати і вміє підбадьорити бойових побратимів та друзів. Тому цей мужній, сильний та впевнений добродій – завжди в центрі уваги. Всі бійці про Олександра Володимировича відгукуються з великою повагою: «З ним можна йти в розвідку, у вогонь і воду». І це – найвища оцінка.

Герой оборони Чернігова, командир групи «Кліщі», підполковник Андрій Требух постійно воює з 2014 року. 24 лютого Андрій Валерійович, легендарний «Кліщ», уже відчайдушно бився з окупантами у Рівнопіллі. Відтоді його бійці, яких за хоробрість називають «навіженими», щодоби виконують по 4-5 найскладніших бойових завдань.

З 24 лютого життя кожного українця змінилося. Війна вплинула на всі сфери діяльності. Напередодні Дня журналіста (6 червня) ми вирішили поспілкуватися з колегою – чудовим фотографом, чуйним наставником студентів, багаторічним редактором Ніжинської міської газети «Вісті» Валерієм Миколайовичем Кичком.

Руслан Ніконов (позивний «Док») мав мирну професію і не служив в армії. Проте вже в 2014-му здійснив близько ста поїздок в АТО – став волонтером.

Життя 32-річного прилучанина Дмитра Балабухи поділилося навіть не навпіл, а натроє: війна – в’язниця – війна.

Через 102 роки після битви під Крутами нащадки російських окупантів знову спробували завоювати Україну. І якщо тоді їхній наступ на Київ пролягав залізницею, то цього разу колони російської військової техніки йшли відремонтованими дорогами.

У тридцятилітнього чернігівця Євгена Деркача – цілком мирна професія. Але з першого дня війни він мужньо боронить рідну землю від окупантів. Брав участь у багатьох запеклих боях, займався розвідкою, під шаленими обстрілами вивозив дітей із Чернігова, а зараз розміновує наші міста і села.

Лікарі, які лишилися в Чернігові під час бойових дій, під постійними обстрілами рятували життя сотень військових і цивільних. Одним з них є лікар-хірург, завідувач хірургічного відділення Чернігівської обласної лікарні Станіслав Коваленко. Медик із чималим стажем ніколи не стикався з такими страшними травмами, які отримували військові та мирне населення під час вторгнення російських військ на Чернігівщину.

Лікарі завжди були янголами, які захищають наші життя. Проте під час війни це той тил, ті герої, які боронять нашу державу так само, як і військові на фронті. Тільки в них свій фронт – медичний.