Не випадково взяв для заголовка цієї публікації давню єврейську приказку. Вона підтверджена гідною поведінкою жителів ще одного села – Нова Басань, яке пережило тимчасову окупацію російськими вояками. У центрі уваги буде родина Віктора Павловича й Тамари Дмитрівни Романченків.

Староста села Піски Бобровицької територіальної громади Валентина Олешко в думках попрощалася з життям, коли 9 березня очолила групу переговірників з російськими окупантами.

«Концтабір Ягідне» – саме так почали називати невелике, мальовниче село під Черніговом після звільнення його від російської окупації.

Від початку повномасштабного вторгнення росії Тупичів був у повній окупації, техніка тут ходила колонами, а місцеві жителі були відрізані від обласного центру.

Село Ягідне – одне з тих на Чернігівщині, які найбільше постраждали від окупантів. Саме тут близько 350 людей сиділи в темному, сирому підвалі місцевої школи цілий місяць.

Левковичі – село, яке російські солдати окупували чи не з перших днів війни. Через невелику відстань до Чернігова Левковичі стали зручним для наступу місцем. Саме їхніми дорогами проходили колони ворожої техніки, яку російські солдати ставили на околиці села і під хатами людей та обстрілювали Чернігів, бо ж добре знали, що наші військові не будуть стріляти у відповідь.

Олександр Кондрацький 15 років працює слюсарем сільської дільниці «Чернігівгазу». Його село Нова Басань з перших днів війни опинилося в рашистській окупації – через нього та ще декілька сусідніх російські ординці намагалися пробитися до Києва.

Козелецькі поліцейські спільно з вибухотехніками виявили на Чернігівщині покинуті російськими військами боєприпаси

Радіо Свобода отримало свідчення про випадки масових страт цивільних у двох сусідніх селах Чернігівщини під час російської окупації.

(Уривок з роману “Пандемія”)