Десять авто зі старлінками, прожекторами та іншим необхідним для протидії ворожим дронам передали військовим Чернігівщини благодійники Фундації "Lesia UA".

Валерій Чорний («Михалич») – учасник героїчної оборони Чернігова, головний сержант-інструктор одного з підрозділів ОК «Північ». За тривалий час своєї служби в Збройних Силах України досвідчений воїн підготував уже тисячі українських бійців, котрі стали справжніми професіоналами та самовіддано захищають нашу державу від триклятих рашистів. Звісно, 52-літній Валерій Михайлович – дуже зайнята людина, однак він все-таки знайшов час, щоб завітати до редакції газети «Чернігівщина», розписатися на прапорі та щиро поспілкуватися про пережите.

Солдат Андрій Дериколенко (позивний «Фаза») служив у Збройних Силах України, побував миротворцем в Іраку. А тепер він звитяжно воює під Бахмутом, захищаючи Україну. Потрапив до нашого шпиталю, однак щиро наголошує – ненадовго, бо дуже хоче якомога швидше повернутися в стрій. Адже на Донеччині зараз тривають вкрай запеклі бої, тому треба допомогти побратимам бити клятих рашистів.

Перший бойовий досвід Павло Миколайович одержав у 2014 році. Відтоді пройнявся, як сказала дружина Раїса, дуже серйозним зобов’язанням: не чекати виклику, а відразу йти у військкомат, якщо на країну нападає агресор. І чоловік з честю виконав це зобов’язання в останні дні лютого цього року.

Цього року на присвоєння звань «Почесний громадянин міста Чернігова» номіновані четверо військових, які керували обороною Чернігова під час активних бойових дій у лютому–квітні. Комісія з питань присвоєння цього почесного звання 12 вересня погодила кандидатури.

Підполковник Віталій Куравський на позивний «Історик» усе життя прослужив у Збройних Силах України.

19 червня в Новгороді-Сіверському попрощалися із земляком Максимом Шульгою. Нажаль, 14 червня під час виконання бойового завдання на території Донецької області він зазнав поранення несумісного з життям.

Закриті труни Вадима Неволіна і В’ячеслава Гатченка привезли на центральну площу міста, де убієнних відспівував настоятель місцевого храму Православної Церкви України отець Тарас із двома настоятелями інших храмів.

Водій військового медичного автомобіля на позивний «Тоха» – вже вдруге на війні, проте такою її він не бачив.

Полковник Олександр Єрмоленко (позивний «Морпех») за будь-яких обставин буквально випромінює оптимізм. Він любить жартувати і вміє підбадьорити бойових побратимів та друзів. Тому цей мужній, сильний та впевнений добродій – завжди в центрі уваги. Всі бійці про Олександра Володимировича відгукуються з великою повагою: «З ним можна йти в розвідку, у вогонь і воду». І це – найвища оцінка.