Не підготовлені до сезону поля, не закуплена цегла для ремонту аварійної печі «Татищева», відсутність солярки і як наслідок – загроза зриву сезону з заготівлі сировини.

36 років тому, 27-го вересня 1987-го року, на Смолинському торфобрикетному заводі виходить перша брикетина.

З початку вересня ціни на продукцію торфозаводу дещо зросли, зникли також деякі позиції товарів.

На торф’яних болотах поблизу села Смолин Чернігівського району працівники торфозаводу почали заготовляти фрезерний торф – сировину, з якої в майбутньому виготовлятимуть паливні брикети. Щоправда, цього року у торфовидобуників виникло кілька проблем, одна з яких – свавілля поліції.

Схід та Південь України охоплений кривавою війною, а в тилу на відносно мирних територіях Уряд продає рештки активів, що належать українському народові. Цю ганебну місію поклали на Фонд державного майна, який, так і не ставши ефективним управлінцем об’єктами державної власності, поступово перетворився на торговця державою, котрий не гребує навіть найсвятішими для кожного українця речами.

Від п’ятого листопада Смолинський торфозавод філії ДП «Чернігівторф» припинив відпуск продукції через свавілля державної фіскальної служби, яка на початку опалювального сезону вирішила незаконно знімати з рахунків підприємства гроші на погашення фіктивних боргів десятирічної давнини.

Фонд державного майна України надіслав відповідь на звернення Гончарівської селищної ради рівно через два місяці після звернення її депутатського корпусу.

Чи не вперше за десятиліття позиція Чернігівської обласної державної адміністрації, Чернігівської обласної ради, громад та трудових колективів підприємств торфогалузі співпадають: і голова ОВА В’ячеслав Чаус, і голова обласної ради Олена Дмитренко задекларували спільну роботу з повернення торфозаводів у власність територіальних громад.

Найновіший торфозавод України святкує 35-річний ювілей.

Гончарівська територіальна громада з адміністративним центром у військовому містечку Гончарівське звернулась до Прем’єр-міністра України Дениса Шмигаля та голови Чернігівської військової адміністрації В’ячеслава Чауса.