|  Архів Газети Чернігівщина архів газети | 3:10 | 03.01.2024

Заводський КамАЗ щомісяця розвозить 200 тонн брикету на одне з підприємств Чернігова Заводський КамАЗ щомісяця розвозить 200 тонн брикету на одне з підприємств Чернігова

Торговці державою хочуть продати курку, яка несе «золоті» яйця

Схід та Південь України охоплений кривавою війною, а в тилу на відносно мирних територіях Уряд продає рештки активів, що належать українському народові. Цю ганебну місію поклали на Фонд державного майна, який, так і не ставши ефективним управлінцем об’єктами державної власності, поступово перетворився на торговця державою, котрий не гребує навіть найсвятішими для кожного українця речами.

Так, наприклад, напередодні нового року ФДМУ продав у Ніжині… церкву. І якщо, на думку атеїстів і прагматиків, діяльність церкви не несе економічної вигоди для держави, то чергову спробу продати економічно активний та стратегічно важливий Смолинський торфозавод на підприємстві розцінюють як диверсію та намагання знищити важливу частину енергетичного сектору в прикордонному регіоні. Навіщо продавати курку, яка несе «золоті» яйця, і взагалі навіщо продавати знецінені війною державні активи – ми шукали відповіді безпосередньо на торфозаводі, який у Фонді держмайна подають як збитковий.

cernig

Будівля церкви, яку продали з аукціону (фото prozorro.sale)

 

Війна за невичерпні поклади

 

astraДирекція Смолинського торфозаводу отримала чергового листа від Регіонального відділення Фонду державного майна по Київській, Чернігівській та Черкаській областях з вимогами підготувати документи для подальшої приватизації цілісного майнового комплексу державного підприємства «Чернігівторф».

У своїх вимогах торговці народними активами опираються на наказ того ж таки Регіонального відділення від 24 червня 2021 року, а також на те, що підприємство внесено до переліку з приватизації.

Голова профспілки ДП «Чернігівторф» Андрій Страхов переконує, що торфозавод «замовили», і навіть стверджує, що йому вже відомі прізвища – дослівно – «бандитів», які хочуть купити підприємство. І це точно не іноземці, здатні на інвестиції!

«Скажімо так: «Ірванцівський торфозавод» і майно «Чернігівторфу» цих людей не цікавлять, їх цікавлять наші поля і поклади торфу, які є на них. У нас запасів за умов інтенсивного видобутку – на 100 років, за них і війна!» – говорить профспілковий лідер.

moisЗавод проектували як 30-тисячник, нині ж він працює лише на одну третину від планової потужності.

«Завод повинен випускати близько 30 тисяч тонн торфобрикету, а випускаємо всього близько 10 тисяч тонн», – каже начальник брикетного цеху Микола Мойсеєнко.

Відтоді, як у далекому 1989 році Микола Миколайович прийняв цех, він тут – незмінний керівник.

«Обладнання у нас радянське, зношене, а заміни немає, – бідкається виробничник. – Завод треба було давно оновити, але від держави допомоги – жодної. Була в нас думка піти до Гончарівської громади, до того голова обіцяє інвестувати в оновлення, але хтось гальмує цей процес нагорі».

 

«Неправильно, коли якісь чиновники вирішують нашу долю»

 

На Смолинському торфозаводі готуються до нового сезону з заготівлі фрезерного торфу. Для цього вже підготували 70% техніки. Кажуть, таких темпів тут давно не було. Все добре, от тільки тривога за майбутню долю підприємства не полишає серця працівників. Перед вихідними koxanovвиробничий цех зупинили для планової профілактики. Через застаріле обладнання профілактика є вимушеною щомісячною процедурою. Разом із тим, завдяки їй завод працює стабільно і без перебоїв. На території зустрічаємо працівниць підприємства, які саме розчищають підходи до транспортної лінії. Серед них апаратниця Людмила Кохановська, на неї покладено обов’язок слідкувати за роботою преса.

«Що там за люди в уряді сидять, і нащо нас продавати – ми не розуміємо, – каже жінка. – Якщо держава не хоче допомагати, то нехай віддасть нас в область чи в громаду, де ми потрібні й де розуміють важливість підприємства. Бо тільки тут ми бачимо перспективи. А коли якісь чиновники вирішують нашу долю, не запитуючи в нас, то це неправильно».

 

За 2022 рік завод виплатив 3 мільйони одних лише податків

 

Про те, що продаж «живого», працюючого та перспективного підприємства є щонайменше неправильним кроком свідчать і цифри.

У бухгалтерії торфозаводу надають фінансові показники за 2022 рік. Так, за підсумками минулого року підприємство сплатило до бюджетів різних рівнів близько 3 мільйонів гривень одних лишень податків. Навіщо продавати завод, який, без сумніву, є стратегічним для області, тут не розуміють.

podatki

«Завод не має жодної заборгованості ні по податках, ні по зарплаті, ні по енергоносіях. Люди отримують зарплату вчасно і регулярно, – каже голова профспілки «Чернігівторфу» Андрій Страхов. – Але почали вилазити якісь борги 2013-2014 років. Причому смішні цифри у 20 тисяч гривень переросли у захмарні пені та штрафи в півтора мільйони гривень, – обурюється шахтар. Це не що інше, як цілеспрямоване знищення економічно активних підприємств».

pokaz

До тиску з боку податкової доєдналися і правоохоронці. Так, прокурори відкрили кримінальну справу за статтею «службова недбалість».

«Коли у заводу закінчилась ліцензія, то був певний час, коли треба було її продовжити. За цей період ми працювали за дозволом обласної ради, працювали законно, а нам зараз прокуратура закидає, що треба було зупинити роботу підприємства і чекати на продовження ліцензії. Нам її продовжили, вся діяльність здійснювалась законно, але є замовлення згори, і прокурори стараються його будь-що виконати», – говорить Андрій Страхов.

 

Продати і знищити

 

Багатомільйонні штрафи десятирічної давності, висмоктані з пальця кримінальні провадження, листи Фонду держмайна, на думку торфовидобувників, є спланованою атакою на галузь.

«Листи ФДМУ нам присилає не зі столиці, а їх надсилає наш місцевий негідник – той, що церкви продає і що готовий продати все», – не стримується Андрій Страхов.

Від приватизації заводчани не очікують нічого хорошого.

«Все, що продають і приватизують, йде на метал, – каже начальник брикетного цеху Микола Мойсієнко. – Виріжуть і наш завод, тут буде пустир».

Забрати під своє крило та інвестувати багатомільйонні кошти в оновлення виробництва готові як Гончарівська громада, так і Чернігівська обласна рада. А от у Фонді держмайна не бачать можливості, чи, правильніше сказати, не бажають відмовлятись від продажу держпідприємства. Про те, що це не зовсім позиція не Уряду, а зацікавлених осіб, у Чернігові говорить і приклад ДП «Волиньторф», яке зняли з приватизації і готують до передачі в область.

Що ж? Будемо сподіватися, що в державних мужів Чернігівщини вистачить сил і бажання боротися за стратегічне підприємство. Інакше рентабельний торфозавод може стати наглядним пам’ятником корупції, зради та бездарності, а про перспективи торфогалузі в регіоні, багатому на поклади торфу, доведеться надовго забути.

 

Віталій НАЗАРЕНКО, фото автора

Схожі матеріали (за тегом)