На минулих вихідних у селах Озеряни та Бригінці Бобровицької громади відбулися благодійні концерти та ярмарок на підтримку Збройних сил України. Ці заходи об’єднали громаду навколо важливої мети – допомогти нашим захисникам. Відтак спільними зусиллями організаторів, учасників і небайдужих жителів вдалося зібрати – в селі Озеряни 11 660 грн, а в Бригінцях 17 710 грн. Кошти будуть спрямовані на потреби воїнів.

Виконувачка обов’язків старости Щаснівського старостинського округу Бобровицької громади Матрунчик Валентина Андріївна, директорка сільського будинку культури Дубок Валентина Анатоліївна і місцеві жителі щиро, від усієї душі дякують товариству «Земля і воля» та особисто генеральному директору Яковишину Леоніду Григоровичу, виконавчому директору Черняковій Валентині Онисимівні, керівнику відділення Пилипенку Володимиру Олексійовичу і всім робітникам підприємства – за те, що вони своєчасно ремонтують дорогу, багато допомагають у благоустрої, вирубують чагарники.

Усі приїжджі взяли участь у поминальному обіді, де продовжили розповіді про відважного, відданого військовій присязі й людяного Ігоря.

«В кожне серце, в кожен дім» – так назвали привітальну програму до Різдвяних свят учасниці аматорського вокального жіночого ансамблю «Мальви» Козацького сільського будинку фольклору. Талановиті виконавиці нащедрували на підтримку ЗСУ 20 000 грн.

Крилаті слова про дорослих, що не поривають і з дитинством, належать американському дитячому письменнику-казкарю Теодору Сьюз Гайселу. Не опитував жителів Молодіжного Озерянського старостинського округу, чи знають вони щось про заокеанського письменника, але поцікавився, чому саме таку нову назву дали своєму невеличкому селу. Оскільки з 124 місцевих жителів лише 23 дітей: 6 – дошкільного віку і 17 – шкільного, це менше, ніж живе тут пенсіонерів.

У селі Озеряни Варвинської громади місцеві жінки згуртувалися, щоб допомагати нашим воїнам на фронті. Вже майже рік «озерянські бджілки», не дивлячись на погоду і домашні клопоти, яких у селі вистачає завжди, збирають декілька разів на тиждень і готують військовим на відправку великі продуктові збори. А окрім цього виготовляють окопні свічки, роблять енергетичні батончики, а зараз ще й заготовляють квашені огірки. Словом, роботи вистачає завжди.

Старший лейтенант поліції Юрій Борсук — один з дев’ятьох поліцейських офіцерів громад Чернігівщини, призначених на посади саме у день святкування п’ятої річниці реалізації проєкту «Поліцейський офіцер громади». Юрій Борсук служить поліцейським офіцером в рідній Варвинській територіальній громаді.

На цей раз із центральної площі Бобровиці проводжали в останню земну дорогу наймолодшого серед раніше загиблих земляків, двадцятирічного старшого стрільця-оператора механізованого відділення механізованого батальйону Володимира Чешулька.

Прибрати після себе сміття – у них білі рученьки й ніженьки болять, та й не для них, «геройських», ця брудна робота. Їм тільки б довгим гидотним язиком когось брудом облити, звісно, не задарма, а за хорошу оплату. А їхні свинушники хай трударі прибирають, бо вони не стануть терпіти екологічне паскудство.

Ремонт дороги від Бобровиці до Ярославки, Старої Басані і Пісок закладений у планах управління капітального будівництва Чернігівської військової обласної держадміністрації, передбачені й відповідні кошти з обласного бюджету. Але вже й літо давно повернуло на завершення, осіння негода не за горами, а пошкоджена природними чинниками і технікою окупантів асфальтівка залишалася у суцільних вибоїнах. Тож керівництво товариства «Земля і воля» вирішило провести ремонт дороги протяжністю тридцять кілометрів за власні кошти і якісним асфальтом, виготовленим на своєму заводі.

У бригаді Рачика Ламазяна п’ять дорожників, а масштаби роботи - великої організації

Бригада з п’яти досвідчених дорожників на чолі з Рачиком Ламазяном стала до праці 1 серпня, а через десять днів завершила ремонт асфальтівки на центральній вулиці села Пісок – третього, останнього населеного пункту на цьому шляху. За кошти товариства «Земля і воля» відремонтовані також ділянки доріг по Марківцях і аж до адміністративної межі земель Козелецької громади, від Бобровиці і до кінця Озерян, до Кобижчі й по селу. На ці дорожні роботи й матеріали витрачено з каси господарства не один мільйон гривень, відповідно стільки ж зекономлено коштів з обласного бюджету – вони будуть використані на ремонт доріг інших напрямків, і справедливо буде, якщо це стосуватиметься ділянок на території Бобровицької об’єднаної територіальної громади. 

Ремонт дороги до Браниці «завис» у планах області…

Як то кажуть, хто сам результативно працює, тому й передусім допомагати потрібно. Зокрема, щоб область завершила ремонт дороги до Браниці, що передбачено відповідним обласним планом. І там почали ремонтувати асфальтівку, але до завершення ще дуже далеко, а ремонтники раптом кудись виїхали.

  У Ярославці дорога – як до війни

На жаль, й ініціатива товариства «Земля і воля» стосовно ремонту доріг за кошти господарства не поширюється в громаді, та і по всій області треба ще пошукати такі приклади виробничих колективів, зокрема й аграрних. Хоч на землях громади працюють і набагато більші агрохолдинги, ніж ТОВ «Земля і воля». Не бачимо участі в будівництві та ремонті доріг місцевих виробничників, торговельників, побутових і транспортних бізнесменів, котрі тут живуть і на хліб з маслом заробляють в однакових умовах воєнного часу. Їхній численний транспорт теж їздить місцевими дорогами, а не по небу літає, – легковий, вантажний, великовантажний.

Узбіччя і щедрі поля – як у Європі

Існують в громаді й інші приклади: скажімо, як рядовий простолюд кидається допомагати переселенцям, біженцям від війни, потерпілим від неї, клятої, просто нужденним землякам. Останньою копійкою, окрайцем хліба діляться. А щоб відремонтувати десь дорогу, тротуар, сміття вивезти – ніякої черги не побачите з представників місцевого бізнесу. То – прерогатива тільки колективу ТОВ «Земля і воля»? І ніби так і треба. Не говорячи вже про найбільше забезпечення людей роботою, а бюджету – стабільними надходженнями. Днями господарство виплатило своїм працівникам шосту місячну зарплату з початку війни. І про порядки на полях та дорогах не забуває – не гірший той порядок, ніж на євроланах і трасах.

Григорій ЗАГРЕБЛЯ