Вкотре побувавши на козячій фермі «Мілка», ловлю себе на думці, що тут можна було б проводити екскурсії. Можливо, колись у господаря на це буде час. Нині він – людина дуже зайнята: директор агрофірми ТОВ «Агрофірма “Лан”» у сусідніх із Талалаївкою Великих Бубнах Роменського району. За освітою – вчитель англійської мови. Заняття козівництвом для нього – це заняття для душі. Ось як Володимир Киричок говорить про своє хобі:

– Я просто люблю цих тварин. І мені хотілось би розвіяти міфи про смердюче, несмачне козяче молоко, про мізерні надої від кози. Щоб кіз більше не називали «стаканщицями». Насправді козяче молоко дуже смачне, має лікувальні властивості від цілого ряду хвороб: алергії, туберкульозу, астми, виразки шлунку, кишечника... Козяче молоко зміцнює імунну систему людини, має бактерицидні властивості. Тому воно в рівних умовах скисає значно пізніше, ніж коров'яче.

На козячому молоці виріс міфічний Верховний бог Олімпу Зевс Громовержець. У нас щодо кіз надто багато забобонів.

Нині я утримую більше двох десятків кіз. Половина з них дійні. Тримаю дві породи: альпійську та англо-нубійську. Також тримаю овець молочного напрямку – лаконів. Сім років тому я серйозно зайнявся покращенням продуктивності своїх кіз. Для цього почав працювати за чотирма напрямками.

Перший, найголовніший напрямок – покращення генофонду стада. Адже якщо високоудійність кози не закладена в генах, то всі інші старання господаря будуть марними. Для цього я весь час перебуваю в постійному пошуку найкращих породистих кіз. Географія пошуку – вся Україна. Я не обмежуюсь лише своїм районом чи своєю областю. Якби обмежувався, то таких результатів не мав би і близько. Цьогоріч перейшов на штучне запліднення. Сперма завезена з Франції. Це дасть новий, могутній поштовх до покращення стада.

Другий напрямок роботи – годівля. Молоко і в корови, і в кози, як кажуть, на язиці. Тож, якщо у вас буде коза з чудовими генами, а ви не вмітимете її правильно годувати, то високих надоїв не бачити як своїх вух.

Хоч я і тримаю кіз впродовж всього свідомого життя, але і зараз продовжую вчитися годувати. Для цього багато читаю, відвідую інші ферми, експериментую. Допотопні підходи до годівлі тварин цілком відкидаю.

Наприклад, припинання кози на кілку вважаю знущанням над твариною. Хоча для багатьох господарів у нас це норма. В Євросоюзі за таке утримання – спочатку штраф, а потім заборона на утримання тварин.

У мене вольєрне утримання кіз, де вони можуть пастися, коли захочуть. А ще я їх підгодовую люцерною та гілками дерев. Все просто. Танців з бубнами біля кіз, як дехто думає, у нас немає. Основний принцип годівлі – постійний, цілодобовий доступ до їжі та води. Їжа має бути смачна, якісна, та така, що відповідає фізіології жуйних тварин. Козяча їжа – трава та листя. Коза – не свиня, щоб її годувати помиями та зерном.

Щоб правильно і стабільно годувати козу, потрібна кормова база. Зараз, думаю, не проблема засіяти город люцерною та суданкою і загородити для кіз якщо не вольєр, то хоч би дворик, в якому має бути прихисток від непогоди.

Третій напрямок – комфорт. Коза, в ідеалі, весь вільний від прийому їжі час має лежати та жувати жуйку, відпочивати. А не намотувати кола кругом кілка. Активне молокоутворення відбувається саме під час відпочинку. Кози – стадні тварини. Коли коза одна, її ніколи не покидає почуття тривоги та страху. Апетит пропадає, повноцінного відпочинку коза не має. Адже в жінок від неприємних емоцій теж пропадає молоко.

Спеки кози бояться. Їм потрібний холодок. Морозів, холоду не бояться. Бояться протягів.

Четвертий напрямок – здоров'я. В принципі, кози не хворіють зовсім, якщо їх правильно годувати та утримувати. Але доводиться боротися з паразитами.

Кози в мене хороші. На піку лактації маю 7-8 літрів молока від дорослої кози. Первістки дають близько трьох літрів молока за добу. Середній надій по стаду альпійців за 7 останніх місяців склав 5,1 кг на козу. Кожна коза в середньому за 7 місяців дала мені дохід лише з одного молока 18 тисяч гривень. Попереду ще три місяці лактації. За 300 днів лактації очікую від кожної кози близько 1500 кг молока (Увага! Не плутайте дохід з прибутком! Дохід мінус затрати дорівнює прибуток або збиток).

Кози в мене прибуткові. Десяток таких кіз забезпечують господарю досить не поганий заробіток.

– Слава про Вашу Алісу розлетілася і за межі України. Знаю, що понад 20 каналів та інформаційних платформ розповіли про Алісу та про Ваше досягнення. Ми ж дочекалися історичного моменту вручення самого Сертифікату, щоб впевнено повідомити про сертифікований рекорд.

– Так. Найбільша моя гордість зараз – коза Аліса. На початку червня цього року на сьомому місяці лактації Аліса за добу дала мені 9,315 кг молока. Звісно, ми пораділи таким результатам. Адже 7 років старань не минули даремно. Написав у «козячі» групи у Фейсбуку. Багато хто з козоводів не повірив. Обізвали мене брехуном, бо, за їхнім уявленням, коза стільки молока давати не може, і що таких кіз в Україні немає взагалі.

Володимир Киричок із дружиною Тетяною отримують сертифікат «Національного реєстру рекордів України»

Якщо таких кіз в Україні немає, згідно з твердженнями маститих козоводів-знавців, то справжні друзі підкинули мені ідею подати заявку до «Національного реєстру рекордів України». Заявку подав. Почалася процедура збору доказової бази та перевірки. Все це зайняло час. Коза нас не чекала. Почалася сильна спека, лактаційна крива Аліси пішла донизу. Експерти змогли зафіксувати лише 8,540 кг на добу. Але і цього показника було достатньо для рекорду.

Тож наші досягнення вже занесені до «Книги рекордів». Щоправда, сама книга за 2023 рік буде видана лише у 2024 році. Нещодавно експерти нанесли візит з метою вручення сертифікату, де офіційно зазначено визнання наших досягнень.

«Кожен рекорд, незалежно від того, встановлюєте ви власний рекорд чи світовий, повинен мати лише три обов'язкові характеристики: унікальність, вимірність,трудомісткість. Тож, заявляйте про себе всьому світу!» «Багато чого вважалось неможливим, доки не було зроблено». Ці слова взяті з обкладинки книги.

Можливо, в Україні є і продуктивніші кози, ніж моя Аліса. Але їхні господарі не займались реєстрацією своїх досягнень. І тому ми про це не знаємо.

Олександра ГОСТРА