Так, медики-герої з Чернігівського військового госпіталю, які не зрадили присязі і рятували життя військових та цивільних під постійними обстрілами, опинилися в тісних лещатах Чернігівської спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері. А втікачі, частина з яких мають ще й військові звання, замість розслідування про самовільне залишення частини, вимагають повної реабілітації, виправдання, повернення всіх грошових виплат за час дезертирства та пільг. Справа не проста, адже чоловіком однієї з медиків, що позиваються до госпіталю, є керівник тієї самої Чернігівської спеціалізованої прокуратури. І що показово – його теж не було в Чернігові під час активних боїв за місто.

Вимагають повної реабілітації та виплат

Четверо медиків із Чернігівського військового госпіталю, які виїхали з обласного центру, покинувши місце служби, намагаються повернутись на роботу з повною реабілітацією та грошовою компенсацією.

Серед слухачів і свідків - працівники військового госпіталю

Нещодавно у Деснянському суді міста Чернігова розглядали справу за позовом до Чернігівського військового госпіталю лікаря-кардіолога Альони Барановської. Жінка була звільнена з роботи за те, що під час російського наступу на Чернігів залишила робоче місце. Згодом, повернувшись у місто, вона почала вимагати поновлення на роботі та компенсації.

На судове засідання позивач не з’явилась, а її представниця обґрунтувала позов тим, що Альона Барановська була відсутня з поважної причини – вона вивозила дітей. Розглянувши всі матеріали справи та вислухавши свідків, суддя дійшла висновку про відмову у задоволенні позову.

Суддя Требух

Начальник Чернігівського військового госпіталю Герой України полковник Олександр Слєсаренко наголосив, що госпіталь є військовою структурою, а єдиний лікар-кардіолог під час бойових дій не мала права залишати поранених. Проти колишньої колеги одностайно виступили і працівники госпіталю, які назвали її вчинок негідним професії медика, а деякі прямо вказали на те, що вона – дезертир, бо ж мова йде про військовий час.

Керівник медичної установи вважає, що позов Альони Барановської пов'язаний із впливом її чоловіка – Дмитра Барановського. Той обіймає посаду керівника Чернігівської спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері.

Військовий прокурор полковник Дмитро Барановський. Фото ОК Північ

Військових медиків найбільше обурює той факт, що Барановський, як і його дружина, теж залишив місце служби, а нині намагається чинити негласний тиск на слідство та «розвалювати» справи медиків-дезертирів.

Військовий статут – не для «військового» прокурора

Про те, що керівник спеціалізованої військової прокуратури, який до того ж має звання полковника запасу, покинув місце роботи, представники Чернігівського військового госпіталю письмово повідомили на той час безпосереднього керівника Дмитра Барановського Генерального прокурора Ірину Венедиктову, а та відповіла: «У період ведення в Чернігівській області бойових дій, через відсутність можливості доступу до автоматизованих електронних систем у місці розташування Чернігівської військової прокуратури у військовій та оборонній сфері..., вжито заходів щодо віддаленої організації роботи вказаної прокуратури».

Тобто, у той час, коли інваліди, пенсіонери, жінки без будь-якого бойового досвіду стали на захист Чернігова, Венедіктова фактично виправдала залишення місця служби високопоставленого чиновника прокуратури, додатково зазначивши те, що полковник запасу Дмитро Барановський не є військовослужбовцем, на нього не поширюється статут ЗСУ, а отже – немає і відповідальності.

Сам керівник Чернігівської спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері Дмитро Барановський так прокоментував виїзд із Чернігова: «…Робота в приміщенні прокуратури з урахуванням місця дислокації була неможлива (хто знає, той розуміє. Деталі із зрозумілих причин не розкриваю, але навіть військові не ризикнули там перебувати). 27-28.02. ситуація набула особливого загострення – проведення слідчих дій стало неможливим, засоби комунікації частково втрачені, рух містом вкрай ускладнений. Робота в таких умовах фактично була паралізована. У зв’язку з цим, за погодженням з моїм безпосереднім керівником, було прийнято рішення зміни місця перебування та роботи з дислокацією в іншому регіоні. Слідчі дії, дистанційне вирішення питань кримінальних проваджень, розшук підозрюваних осіб, виконання завдань та доручень відбувалось щоденно. Ретроспективний аналіз підтвердив вірність рішення – за умови перебування в Чернігові реальна робота з результатами не просунулась би ні на крок. На наступний день після відновлення сполучення з містом Чернігів я прибув та продовжив виконання обов’язків за місцем постійної дислокації прокуратури».

Венедіктова вважає, що евакуація була необхідна, бо не було інтренету

Разом із тим ані у Генеральній прокуратурі, ані Дмитро Барановський не надали жодної копії письмового Наказу про залишення місця безпосередньої роботи. Варто розуміти, що він, швидше за все, був усним.

Прокоментував керівник спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері і свій статус: «Я цивільний громадянин, що працює на умовах трудового договору… Я звільнений з військової служби в березні 2021 року».

Генпрокурор анонсував «чистки» рядів

Звісно, статус полковника запасу Дмитра Барановського ні до чого не зобов’язує, однак як пояснити таке: коли одні прокурори йдуть на війну, інші втікають від неї? 25-го лютого на ріпкинському напрямку поблизу села Полуботки загинув прокурор Чернігівської обласної прокуратури Дмитро Розенко. З першого дня війни він не виїхав з міста, а записався в лави територіальної оброни і з честю виконав свій чоловічий обов’язок, загинув як справжній воїн…

Після звільнення Ірини Венедіктової новопризначений Генеральний прокурор України Андрій Костін публічно анонсував чистку рядів всіх силових та правоохоронних структур. Генпрокурор підписав наказ про проведення розслідування працівників прифронтових регіонів України задля перевірки того, хто де знаходився і як захищав приміщення прокуратури. У Чернігівському військовому госпіталі сподіваються, що цього разу розслідування щодо керівника Чернігівської спеціалізованої прокуратури Дмитра Барановського буде повним, неупередженим і об’єктивним, а справа про самовільне залишення військової частини (адже госпіталь є таким) отримає хід.

Віталій НАЗАРЕНКО, фото Сергія Кордика та з мережі

Звернення Героя України, полковника медичної служби начальника Чернігівського військового госпіталю Олександра Петровича Слєсаренка до Генерального прокурора України Костіна Андрія Євгеновича

Шановний Андрію Євгеновичу!

Звертаємося до Вас вдруге, а загалом до Генеральної прокуратури вже 6-й місяць підряд із проханням і вимогою захистити бойовий Чернігівський військовий госпіталь від знущань та свавілля керівника Спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері Барановського Д.А.

Ми зрозуміли, що наше перше звернення до Вас, від 08.08.2022 р. «не дійшло», враховуючи факти продовження тиску на колектив госпіталю, використовуючи службове становище з боку Барановського.

Ініційований ним суд над колективом госпіталю відбувся з приводу вимоги поновлення його дружини на роботі та виплати їй компенсації за вимушений прогул і зміни формулювання в трудовій книжці, про звільнення за прогул. Його дружина разом з ним втекла, будучи єдиним лікарем-кардіологом та військовозобов’язаним молодшим лейтенантом запасу.

Якби від Вас не сховали нашого звернення, цієї ганьби можна було б уникнути. Бо фактично судилася та половина України, яка билася до останнього в оточеному Чернігові з тією невеликою частиною населення, яке просто в той час зникло.

З боку захисників Чернігова і України були представники військового госпіталю, Тероборони і всі ЗМІ, які до останнього стояли на позиціях і не відступили.

Справа набула широкого розголосу у ЗМІ, люди нас підтримали, і знову ми просили у коментарях донести до Вас цю інформацію. Фактично Барановський зганьбив свою високу посаду, якої він не достойний. А реакції з Вашого боку немає ніякої, бо інформацію від Вас приховують представники кругової поруки Венедіктової.

Загалом ситуація визначається і висвітлюється як на виконання Вашого наказу про очищення рядів прокуратури, так і закріплюється визначенням нашого Президента Володимира Олександровича Зеленського на його промові до Дня Незалежності України. Далі дослівно: «Шановний народе! Ми завжди віддавали шану всім борцям за незалежність, називали цей день головним святом, а синьо-жовтий прапор – святинею. Прикладали руку до серця, співаючи гімн, гордо промовляли Слава Україні і Героям Слава!

24 лютого нам випало підтвердити слова справами. В цей день фактично відбувся другий Всеукраїнський референдум. Знову головне питання, знову визначальний вибір, але цього разу сказати Незалежності «Так», треба було не у бюлетені, а у душі, у совісті і йти не на дільниці, а у військкомати, Тероборону, волонтерський рух, інформаційні війська, або ж просто стійко і сумлінно працювати на своєму місці, і на повну силу, на суспільну мету.

Ми змінились всі. Хтось народився вдруге як людина, особистість, громадянин, патріот, просто як Українець, – і це, звичайно, добра новина.

Хтось зник! Не загинув, не помер, але розчинився як людина, як особистість, як громадянин, як Українець, – і це справді теж не погана новина, – ми більше не будемо заважати один одному!

Ми зробили вибір. Для когось це Маріуполь, для когось – Монако…

Але ми знаємо, кого більше, і ми нарешті стали дійсно єдині: Нова Нація, яка дійсно з’явилася на світ 24 лютого о четвертій ранку, яка не плакала, не кричала, не злякалась, не втекла, не здалась і не забула».

Цим сказано, на нашу думку, все.

Стосовно нашої ситуації, керівник Спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері, полковник запасу Барановський Дмитро Анатолійович: «Зник! Не загинув, не помер, але розчинився як людина, як особистість, як громадянин, як Українець…»

Він зробив вибір. Для нас це були бої в оточеному Чернігові, для нього – евакуація.

І нас більше: «Ми нарешті стали єдині, Нова Нація, яка дійсно з’явилася на світ 24 лютого о четвертій ранку, яка не плакала, не кричала, не злякалась, не втекла, не здалась, і відбила ворога в Чернігові».

Барановський втратив лице і репутацію в очах громадськості Чернігова, військовій і оборонній сфері, через свою втечу, яку він сам пояснює дослівно: «Робота в приміщені прокуратури була неможлива, 27-28.02 ситуація набула особливого загострення, засоби комунікації частково втрачені, рух містом вкрай ускладнений, робота в таких умовах була фактично паралізована»…

А як тоді керівник Спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері Барановський Д.А. пояснить роботу в таких важких умовах Військово-цивільної адміністрації, працівників Обленерго, Чернігівгазу, ТЕЦ, військових та сил оборони, простих чернігівців, інвалідів, жінок та дітей, які записувалися в Територіальну оборону? Їм всім теж треба було втікати і залишити Чернігів, здавши ворогу???

А чому не розглядав полковник запасу Барановський, здоровий сильний чоловік, за прикладом жінок і інвалідів Тероборони, необхідність взяти в руки автомата і пляшку з запалювальною сумішшю, і стати з ними на барикаду? Йому було вкрай складно рухатися містом, а їм легко?

А нас ще і вбивали. Люди гинули на позиціях, у будинках, в чергах за хлібом, гинули цивільні водії водовозок, підвозячи людям воду… Боягуз! Боягуз не може бути керівником Спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері.

Барановський Д.А., повернувшись з евакуації в середині квітня, не виконав пораду Президента: «Ми більше не будемо заважати один одному», а вирішив навпаки войовниче реабілітувати себе, свою дружину лікаря-кардіолога молодшого лейтенанта запасу Барановську О.М. і трьох дезертирів-військовослужбовців Чернігівського військового госпіталю, молодшого сержанта Мазурук Н.В., молодшого сержанта Влащик О.П., молодшого сержанта Колісниченко В.М., які самовільно залишили місце служби на очах всього колективу госпіталю, який нікуди не евакуйовувався.

Його головною метою є повна їх і себе військова та суспільна реабілітація та виправдання, повернення їм всіх пільг, повернення їм всіх грошових виплат за час дезертирства.

Так, він, супроводжуючи всі справи, вже розвалив справу молодшого сержанта Колісниченко В.М., якій вже держава буде виплачувати 244 784 грн.

А загалом, окрім знущання над тими, хто стояв до кінця, троє воєнних дезертирів та його дружина можуть нанести збитки державі від 947 243 грн до 1 273 393 грн за час свого дезертирства.

А потім, як погрожує Барановський, вони всі разом, як невинно ображені дезертири, посадять на лаву підсудних тих, хто стояв до останнього, обороняючи Чернігів і Україну.