|  Архів Газети Чернігівщина архів газети | 0:52 | 01.27.2022

Неймовірні пригоди Дідів Морозів

Якщо ви запитаєте у людей про найулюбленіше свято, то багато хто відповість: «Це – Новий рік!». А коли поцікавитеся у дітей про їхнього улюбленого новорічного персонажа, вони дружно, хором скажуть: «Дід Мороз!». І не лише тому, що він приносить подарунки. Просто цей дідусь може розвеселити і ощасливити будь-якого малюка. Адже він – такий кумедний і знає стільки неймовірних історій!

Виходить Дід Мороз і з вірменським акцентом вітається: «Драствуйтэ, дэты!»

 

На Новий рік завжди трапляються чудеса. У цьому переконана кожна дитина. Адже на світі існує добрий чарівник – Дід Мороз, який ніколи не забуде про жодного малюка. Деякі діди Морози приїжджають до нас аж із далекої Лапландії – на оленях. Проте на всіх дітей їх би, звісно, не вистачило. Тому ми маємо власних – не менш дотепних і справжніх. Цілий рік вони маскуються під звичайних дорослих, чекаючи свого зіркового – новорічного – часу, щоб нарешті перетворитися на Діда Мороза.

madgugaНе раз вдавався до такого перевтілення й актор Чернігівського обласного театру ляльок імені Олександра Довженка Ігор Маджуга. А вперше він побував Дідом Морозом у досить незвичний спосіб.

«Завжди в лялькових театрах – проблема з Дідом Морозом, – розповідає Ігор Олександрович. – Має ж бути фактурний дідусь – високого зросту, не худий. Новорічний ранок був у нас у Палаці дітей та юнацтва. І на Діда Мороза нікого не змогли знайти, а тільки працівника нашого театру Галустяна.Він – вірменин за національністю. Начебто й репетиції проводилися, і все було нормально. І ось – новорічний ранок. Я Сніговика грав тоді. Кажу: «Ну, що ж, погукаємо Діда Мороза?». Діти всі: «Дідусю Мороз, іди до нас!». І тут виходить дуже фактурний Дід Мороз і таким гарним вірменським акцентом вітається: «Драствуйтэ, дэты!». У мене щелепа відвисла! Головний режисер і головний адміністратор мало не вивалилися з балкона... Діти, не знаю, зрозуміли щось чи не зрозуміли. Але, поки вони віталися, я до нього підходжу і кажу: «Все! Більше ні слова!!!». І увесь новорічний ранок, коли діти щось запитували, я тут же відповідав: «А Дідусь Мороз хоче сказати таке, а Дідусь Мороз просить зробити оце...».

Хоча Ігореві Олександровичу довелося тоді справді трішки понервувати, але він почувався дуже щасливим. Бо відчув просто неймовірну любов малюків! Отож наступного разу вже сам захотів одягнутися в кожух Діда Мороза. Відтоді із задоволенням вітав дітей – і зі сцени, і в гості до своїх знайомих приходив.

«Не секрет, що, коли Дідусь Мороз приносить подарунок дітям, батьки намагаються його пригостити, – розповідає Ігор Маджуга. – А оскільки буває дуже багато поздоровлень, то, щоб до кінця витримати цю процедуру, я придумав такий спосіб. У посох вставив трубку, на одному кінці запаяну, а на іншому відкриту. І коли Дідуся Мороза батьки починали пригощати, я відмовлявся культурно, просив вибачення, казав, що в мене – надзвичайно багато викликів. Але, щоб, мовляв, не образити господарів, я келих виливав у посох. І так назбиралося десь чотири посохи... І ми потім два тижні відзначали Новий рік. На всі новорічні та різдвяні свята нам вистачало цього чудодійного, як кажуть у народі, зілля...».

didmos

Звісно, малюки в існування справжнього Діда Мороза вірять. Втім, є й діти-скептики. «Приходжу поздоровляти хлопчика, – пригадує Ігор Олександрович. – Як зараз пам’ятаю його ім’я – Вова. Говорю: «Ну, давай розкажи віршика!». Він розповів. Потім заспівав пісеньку та станцював. Але, коли я вже збирався йти, він каже: «А я знаю, що ти – несправжній Дід Мороз!» – «Як не справжній? Найсправжнісінький!» – «Ні, Дідів Морозів не буває!» – «Але ти ж мене бачиш, я із тобою розмовляю!» – «А це – все вигадки! Хочеш, я тобі докажу?». Я відповідаю: «Як?». Малюк підбіг і... вхопив Діда Мороза за брову. Раз – одну брову відірвав. Потім – другу. Далі відірвав вуса та бороду... Ну, куди вже було подітися! Кажу: «Звісно, ти правий. Але справжній Дід Мороз все-таки існує. Він приходить вночі, коли всі сплять, і кладе подарунки під ялинку».

 

Як троє Дідів Морозів одну дитину вітали

 

serdyukУ ролі чернігівського Діда Мороза свого часу не раз успішно побувала й чарівна жінка – Оксана Сердюк. А раніше в одязі Діда Мороза її не могли впізнати навіть знайомі. І справа не лише у вдало начеплених бороді та вусах. Пані Оксана навчилася змінювати тембр голосу. Різноманітних новорічних історій із нею трапилося немало. Але є випадок, який запам’ятався на все життя.

«Ми цілою компанією – Дід Мороз, Снігуронька, там були ще й інші персонажі, – прийшли тоді привітати дитину наших колег і подзвонили у двері, – розповідає пані Оксана. – Господарі відчинили нам і трішки зніяковіли. Я спочатку не зрозуміла, чому така реакція на нас і особисто на мене – Діда Мороза, якого завжди чекають. Виявилося, що у них… вже був Дід Мороз, котрий саме проводив свою розважальну програму для цієї дитини. Ну, нічого, ми теж зайшли і почали вітати малюка та дорослих із новорічними святами. Але раптом пролунав дзвінок у двері. Хлопчик побіг їх відчиняти... А далі запанувала тиша, наче у фіналі гоголівського «Ревізора». Бо на порозі стояв... ще один, вже третій, Дід Мороз! Що робити? Всі Діди Морози розгубилися, зніяковіли і батьки цього малюка. Але нас виручив сам хлопчик. Він сказав: «Нічого страшного, я зараз визначу, хто з вас – справжній Дід Мороз!» І нам необхідно було і танцювати, й співати. Ми там говорили скоромовки та відгадували загадки. Наскільки все це було цікаво! Хлопчик був задоволений, і всі ми, Діди Морози, отримали від нього подарунки».

Бути Дідом Морозом дуже непросто і відповідально. Це – справжня професія, хай і на один чи кілька новорічних днів, – переконана Оксана Сердюк. Адже жодна дитина не може уявити цього свята без улюбленого Дідуся Мороза. І хоч кожух був заважким для тендітної Оксани, а борода й вуса іноді відклеювалися чи вкривалися інеєм, – найбільша втіха для неї – щасливі обличчя малюків.

 

Такі дивовижні Снігуроньки!

 

Хто така Снігуронька? Навіть малеча вам пояснить, що це – онучка, а може, донька Діда Мороза. Або його дружина чи... сусідка. В будь-якому разі, діти переконані, що Дід Мороз без Снігуроньки – такий же несправжній, як, скажімо, салат «Олів’є» без ковбаси. А дехто взагалі вважає, що юна красуня у сніжно-білому новорічному вбранні так само непомітно, але вміло керує Дідом Морозом, як розумна дружина – чоловіком...

 

Як дітлахи спітнілу Снігуроньку рятували

 

Не в тридесятому царстві, не в тридев’ятому королівстві, а в нашому Придесенні жила-була маленька дівчинка, яка понад усе на світі любила казки. Особливо їй подобалася зворушлива історія про Снігуроньку. Тож коли у дитсадку шукали донечку для Діда Мороза, п’ятирічна Оксанка залюбки нею стала. А оскільки вона вміла неабияк співати, танцювати та розповідати усілякі історії, то залишалася Снігуронькою не лише в дитячому садочку, а й потім – у школі, в університеті та навіть на роботі…

«З такою Снігуронькою жоден Дід Мороз у вогні не горить і у воді не тоне!» – жартували її колеги. Та й дітлахи свою Снігуроньку дуже любили. Розповідає Оксана Сердюк: «Колись була така дуже хвилююча історія. Ми завітали в дитячий садочок – до малюків із ясельної групи. Я – у теплому одязі Снігуроньки, в перуці. А там було спекотно. Звісно, я розчервонілася. І дітям здалося, що я... ось-ось розтану. Ви уявляєте собі цю ситуацію? До мене підійшов маленький хлопчик і сказав: „Снігуронько, я дуже хвилююся, а чи ти не розтанеш?” Я відповідаю: „Та ні, все нормально, я звикла. Я дуже багато літаю з одного місця в інше. Ми з Дідом Морозом обійшли немало діточок. Нічого зі мною не станеться!”»

Та малюки не заспокоїлися і вирішили рятувати Снігуроньку: «Дітипочали разом дмухати на мене. Взяли різнокольорові папірці і застосували їх, як вентилятори, аби тільки я не розтанула».

Свято вдалося! А діти потім не раз розповідали своїм батькам, вихователькам і друзям, як вони самовіддано заморожували кімнату зі Снігуронькою, перетворюючи дитсадок на великий холодильник...

 

Снігуронька – це робота для справжнього чоловіка!

 

Чомусь вважається, що Снігуронькою обов’язково має бути дівчина. Однак із цим аж ніяк не погоджується актор Чернігівського обласного театру ляльок імені Олександра Довженка Ігор Маджуга. Ну, чим чоловіки гірші? Власне, Ігореві Олександровичу довелося також побувати у ролі доньки Діда Мороза. Правда, сталося це несподівано. Бо спочатку, на новорічному святі, Ігор Маджуга мав грати... бабусю Шапокляк. Зрозуміло, він і загримувався так, аби бути максимально схожим на героїню з відомого мультфільму: «Пора починати ранок, уже Дід Мороз вийшов, з дітьми хоровод поводили, потрібно з’являтися Снігуроньці, а її немає! Що робити? Треба виручати! Я в цьому гримі Шапокляк одягаю костюм Снігуроньки і виходжу на сцену... У Діда Мороза очі зробилися, як тарілки. Уточнює: „Ти – Снігуронька?” Я відповідаю: «Авжеж, найсправжнісінька!»

Але, на відміну від Діда Мороза, малюки від такої незвично кумедної Снігуроньки були просто в захваті. Навіть пропонували її вдочерити, якщо Дідусь Мороз так і не впізнає свою дивну онучку. Новорічний ранок був у розпалі, коли раптом у залі з’явилася... дівчина, яка мала бути Снігуронькою – захекана та перелякана. Проте Ігор Олександрович не розгубився – швиденько зник із нею за кулісами і, переодягнувшись у костюм Шапокляк, повернув новорічне вбрання справжній Снігуроньці. Коли після цього вони вдвох вийшли на сцену, малеча зустріла їх появу неймовірним вереском: «Ура! У Дідуся Мороза вже є зайва онучка. Тепер одна Снігурка обов’язково, назавжди залишиться з нами!»

Однак справжній чоловік на Новий рік може впоратися не лише з роллю Снігуроньки. Ігор Маджуга не раз бував і... Бабою Ягою. Але в його виконанні вона перетворювалася на молоду симпатичну відьмочку. Якось, перед святковою програмою у військовій частині, він у костюмі Баби Яги – Кістяної Ноги вийшов покурити в коридор. Тут його й помітив командир роти: «Теж так став, підкурив і скоса на мене поглядає… Потім враз каже галантно: «Вибачте, будь ласка, хто ви будете? Я вас вперше бачу!» Я мовчу... Він починає далі залицятися: «Я всіх у нашій частині знаю – і дружин, і сестер, а Вас уперше бачу...» І так все підходить ближче, ближче... Хотів обійняти! Тут я не втримався: «Товаришу капітане, ну, що ж Ви робите?!» У нього аж цигарка випала з рота... Дивився-дивився, потім: «Оце вляпався!»

Інший кумедний випадок стався у дитячому садку: «Мабуть, непогано грав там Бабу Ягу на новорічному ранку. Один тато був найактивнішим. І в різноманітних конкурсах там брав участь, і так витанцьовував. Все біля мене крутився, пощипував – самі розумієте, за що... До того мені набрид! Врешті-решт терпець мені урвався. Я його відтіснив під ялинку. Кажу: «Слухай, ти, мужик, я тебе зараз приб’ю!» Його враз, наче вітром, здуло! До кінця новорічного ранку я його вже не бачив».

Взагалі, Ігор Маджуга та Оксана Сердюк щиро переконані – неважливо, у якому новорічному костюмі постати перед малюками. Головне, що на цьому святі навіть Сірий Вовк та Лисичка-Сестричка повинні бути веселими, добрими та справедливими. Недаремно ж кажуть, що діти, ще такі наївні та щирі, дуже схожі на янголів. Їх не можна розчаровувати. Бо всі вони в ці новорічні дні чекають від нас, дорослих, справжнього дива!

 

Сергій ДЗЮБА

Схожі матеріали (за тегом)