|  Архів Газети Чернігівщина архів газети | 17:30 | 12.13.2024

Відродили озеро і стали відомими на всю Україну

Село Горбове – одне з найбільших у Куликівській об’єднаній територіальній громаді. Воно має розвинену соціальну інфраструктуру і робочі місця, якими жителів забезпечують 8 агропідприємств, що працюють на її території. А ще це село, в якому за короткий час за ініціативи місцевої старости Валентини Дєдкової відродили практично втрачене озеро і з цим проектом увійшли до п’ятірки «Неймовірних сіл України».

vdedkova

Вода – наразі це проблема номер один чи не для кожного села. Це знає і вчитель географії, а нині староста Горбівського старостівського округу Валентина Дєдкова. Ще бувши депутатом, минулого року вона втілила в життя проект облаштування та озеленення прибережної зони відпочинку навколо озера Гнилуша, що знаходиться в центрі села. Допомагали в цьому всі небайдужі жителі Горбового.
«Наше село досить велике. Населення у нас – понад тисячу жителів. Через те, що на території громади працюють агропідприємства, селяни не лише мають змогу здавати свої землі в оренду та отримувати за них кошти, а ще й мають роботу. А це дуже важливо, особливо для молоді, якої у нас багато. І наше завдання на сьогодні – робити все, щоб вона і надалі залишалася в селі. Щодо розвитку території громад я вважаю, що не лише праця, але й відпочинок має бути в селі. Треба, щоб був куточок, де люди могли б відпочивати, – говорить Валентина Дєдкова. – У нас є чудове озеро Ледань, але воно знаходиться далеченько від села і не кожен може туди доїхати. У центрі нашого села є озеро Гнилуша, але тривалий час воно було дуже заросле. Туди висипали сміття, собаки там курей рвали. Води в ньому майже не було. Я сама – вчитель географії, і була впевнена, що його можна врятувати. Подивилася – там є джерельце, його можна було розкопати і озеро ожило б. Іще бувши депутатом від Горбового в Куликівській ОТГ, я поставила перед собою завдання розчистити озеро. Сьогодні тисячі озер по всій України зникають, навіть маленькі річечки пересихають. А тут є така можливість відновити своє озеро, то нею треба скористатися. І мене дуже радує, що наші люди теж перейнялися цією ідеєю і підтримали».

ozero

 

Було б бажання, все інше знайдеться


Саме так сталося і в Горбовому, коли Валентина Миколаївна взялася за відновлення озера: люди з радістю відгукнулися і прийшли на допомогу.
«Там такі хащі були, така поросль була, – згадує Валентина Миколаївна. – Та ми взялися за роботу. Допомагали дуже багато людей – як виявилося, не одній мені хотілося, щоб це озеро ожило. Хлопці зі своїми бензопилами, не пошкодувавши свого мастила, повипилювали і повирубували ті хащі. Ми очистили всю територію навколо озера, але треба було ще й саме озеро почистити. Тоді я звернулася по допомогу до Віктора Труша. Хоча він і не є орендатором саме в нашому селі, але не відмовив, надав нам всю необхідну техніку. Озеро не лише почистили, але й заглибили. Тепер глибина його – три метри. Коли всі роботи з розчищення були завершені, тоді привезли пісочку, висадили навколо дерева, посіяли траву. Односелець Володимир Потапенко змайстрував і подарував альтанку, селищна рада лавки подарувала. Ось так всі гуртом ми привели в порядок наше озеро. І я зараз радію, коли проходжу повз. Наразі це наше найулюбленіше місце для відпочинку».

 

І свердловину чистять, і озеро поповнюють


«Коли я працювала в школі, то від малої академії наук вела гурток у Горбівській школі. Ми писали з дітьми писали наукову роботу на тему: «Чому зникає вода в колодязях та мілішають озера». Ми тоді досліджували п’ять колодязів, які перебували на різних висотних рівнях. Найвищий був на горі, де в нас церква, а найнижчий – на лузі. Все це описували. І що виходить: опадів немає, зими малосніжні, через це підземні води пішли далеко і перестали наповнювати колодязі, – говорить Валентина Дєдкова. – Сьогодні проблема води стоїть гостро, і ми маємо зробити все можливе, щоб озера і річки не пересихали. На території Горбового є свердловина на 130 метрів. Вода там якісна, але якщо не відбирати її постійно, то вона застоюється, хоча там і фільтри стоять. І люди спершу не дуже охоче брали звідти воду. Декілька разів ми спробували спустити воду, і люди побачили, що вона чиста, і почали брати. Сьогодні майже в кожному дворі є свої свердловини, але ж їх глибина – 25-30 метрів, а тут аж 130. Звісно, з такої глибини вода буде кращої якості. Щоб очищати свердловину і не виливати воду просто даремно на дорогу, поповнюємо нею наше озеро. Нам інвестор купив пластикову трубу довжиною 300 метрів, і ми від свердловини проклали її прямісінько у водойму».

truba

 

Риба з’явилася навіть річкова


«Яке ж озеро без риби?» – подумали місцеві активісти, вмить зібрали кошти та купили мальків для зариблення ставка.
«Після того, як розчистили озеро, наші активісти в селі запропонували запустити туди рибу, – говорить Валентина Дєдкова. – Люди, хто хотів, склалися і на ці кошти в Жавинці купили два пластикові бідони риби. Весною запустили цю маленьку рибку і зараз ловлять карасів по кілограму. Є тут і карась, і короп, і товстолоб. Є навіть річкова риба, бо хлопці коли ловлять на Десні, то маленьку привозять і в озеро випускають. А місцевий житель Микола Пугач підкормлює рибку комбікормом, щоб росла. Мене особисто дуже тішить той факт, що наші люди тепер дбають про це озеро. Був випадок, коли одні жителі приїхали набрати води з цього озера, наче на будівництво, то наші активісти не дали вибирати звідти воду».

 

Озеро зробило село відомим


Коли ж Валентина Дєдкова стала старостою Горбового, то вона на основі досвіду своєї громади по відновлю озера Гнилуші написала бізнес-проект розвитку сільських територій «Облаштування та озеленення прибережної зони відпочинку навколо озера Гнилуша в центрі села» і вирішила взяти з ним участь у конкурсі «Неймовірні села України».
«Перший етап конкурсу полягав в тому, що треба було описати проблему і мету її вирішення, – говорить Валентина Миколаївна. – Участь у першому етапі взяли понад 200 сіл з усієї України. З них відібрали 15 учасників, а потім з них вибрали п’ятірку найкращих проектів, до якої потрапили і ми. І нехай ми зайняли четверте місце і не отримали призові 100 тисяч гривень, але про наше село дізналася вся Україна».

 

Марія ПУЧИНЕЦЬ, фото Миколи ТИЩЕНКА

Схожі матеріали (за тегом)