Від Сергія Дзюби пісні серцю любі

– Вячеславе Миколайовичу, хочу заспівати нову гарну пісню. Якби таку підібрали? – запитала Галина Петрівна.

– Є така пісня і не одна. Головного редактора обласної газети «Чернігівщина» – народного поета України, «Золотого письменника світу», композитора і соліста Сергія Дзюби. Ось у мене під руками найкраща газета «Чернігівщина», що є фронтовою, де прекрасна пісня «Мама», навіть з нотами. Начебто для тебе написав напрочуд талановитий Сергій Вікторович (Галина Петрівна уважно прочитала і до свого репертуару зарахувала, – Авт.). Для нового музичного альбому Сергія Дзюби ми з тобою підготуємо чудову пісню «Ти зоря вечірня, рання». А у складі народного аматорського ансамблю української пісні «Горлиця» ти заспіваєш теж гарну – «Не журись, калинонько». Виконаємо їх і у благодійному авторському концерті Сергія Дзюби. Його, професіонала високого класу, прекрасні пісні виконують відомі в Україні виконавці. У залах з численними глядачами. Лунають змістовні пісні, які полонять глядачів. Приєднаємося і ми до популярних виконавців, – зазначив Вячеслав Ворошилов.

Дует Галина Коротка та Вячеслав Ворошилов

Коли Галина Коротка ознайомилася з солідним пісенним доробком Сергія Вікторовича Дзюби, то її за душу взяла пісня «Не журись, калинонько». Червоноягідна була біля хати її батьків у селі Миколаївка на Семенівщині, де пройшло її дитинство. Закінчила початкову школу. Мати Марія Михайлівна трудилися в колгоспі. До фізичної праці змалечку звикла і донька Галина.

Бувало, після важкої роботи в полі ввечері селяни зберуться на колодках і влаштовують концерт. З ними співали і мати Марія, і дочка Галя. У неї – прекрасний музичний слух. Вона, як кажуть, на льоту ловить мелодію. Тим більше, в одній особі і виконавець і акомпаніатор на баяні, що супроводжує її все життя.

Де не працювала, а пісню не полишала

Трудовий шлях дівчини Галини почався після закінчення Шостинського ПТУ, де отримала спеціальність «кухар-кондитер». Ще один фах – техніка – здобула в Козелецькому зооветтехнікумі. Працювала в агрофірмі, що була у її селі. Бувало, і корів доїла, коли не вистачало доярок. Навчилася цьому вдома, як батьки тримали три корови. Тоді вони були чи не в кожному дворі. Хоча в Миколаївці мешкало близько 200 жителів. Проте їх кількість зменшувалась. Молодь шукала кращої долі, цивілізованого життя. Таланти Галини Короткої помітили у райцентрі (через активну участь у художній самодіяльності, роботу тамадою на весіллях у ресторані «Старий Чернігів».) А у Семенівський дошкільний заклад «Сонечко» її запросили художнім керівником. Вона як ніхто показала себе здібним організатором і виконавцем цікавих заходів для дітей і батьків. Залучила до творчості й чоловіка Геннадія, який на Святого Миколая майстерно зіграв його, озвучував всі заходи, які кваліфіковано готувала дружина. У Семенівці Геннадія знають як майстра на всі руки.

Двох дівчаток забрали, їхніми батьками стали

Подружжя удочерило двох сестричок. Мати без душі і серця, як зозуля, їх народжувала і залишала у пологовому відділені Семенівської лікарні. Коли Галина Петрівна брала крихіток на руки, з великою радістю казала: «Це наші рідні донечки Таня і Даша». Молодша навчається в Носівському ліцеї №5, а старша – у Ніжинському коледжі культури і мистецтв ім. Марії Заньковецької на відділенні музичних інструментів. Вже досконало оволоділа грою на скрипці. Обидві беруть участь у благодійних концертах Носівського МБК. А ще Таня – учасниця зразкового танцювального колективу «Світлячок» Носівської школи мистецтв. А першокурсницю Дашу Ніжинський міський голова Олександр Кодола запросив взяти участь у святковому концерті до Дня молоді.

У Тетяни і Дарії є старша сестра Аліна, котру теж залишила горе-мати після народження у лікарні. Дівчина проживала у прийомній сім’ї. Однак, коли дізналася про своїх сестричок і де вони проживають, то приїхала до них. Звичайно, Галина і Геннадій з радістю прийняли їх у свою родину. Вона – перукар.

Семенівщина – прикордоння, котре обстрілюють щодня

Щаслива родина Геннадія і Галини Коротких жила у Семенівці, на північній лісовій околиці області, прикордонній з Брянською областю росії. Таня і Даша навчалися в гімназії, батьки працювали. Свого часу Галина Петрівна трудилася і на місцевій взуттєвій фабриці. Але з початком російсько-української війни почалися обстріли населеного пункту і сіл, що були у складі колишнього Семенівського району.

Одного дня батько Геннадій віз легковиком доньок Дашу і Таню на заняття (по класу баяна і скрипки) у Семенівську музичну школу. А російські вояки почали обстрілювати «Градами». Водій став маневрувати вуличками, аби від’їхати від цілей рашистів. Встиг благополучно доїхати до навчального закладу. На жаль, тоді загинула Дашина викладачка. Але небезпека того дня знову прилетіла, коли Геннадій порався на городі. Почалися обстріли. Але, на щастя його обминули. Проте увечері, коли всі були вдома, російські загарбники втретє атакували Семенівку. Рятувалися у льосі. Бачили, що нашестю колишніх добрих сусідів не буде ні кінця, ні краю. Вони не залишать у спокої людей, до яких, як кажуть, рукою подати. Двічі обстріляли міський будинок культури, на концертах якого виступали Галина із своїми доньками Танею і Дашею. Вороги пошкодили приміщення так, що його вже не відкривають для глядачів. Довелось культармійцям забрати апаратуру та інші речі. Тепер ворог взявся за будинок мерії тощо.

«Далі жити на малій батьківщині, де все дороге і миле серцю, неможливо. Шукаю адресу, куди можна виїхати», – сказала Галина Петрівна і почала діяти.

Семенівка – мала батьківщина. А Носівка – друга для талановитої родини

– Зупинилася на Носівці. Адже в місті, що між Черніговом і Києвом, вважай однакова віддаль. А ще – залізниця і станція (курсують електропотяги маршрутами Київ – Ніжин, Київ – Чернігів). А головне – проживають і працюють мої землячки: Наталія Вікторівна Рубель, перший заступник Носівського міського голови, та Галина Вікторівна Шляхова, головний бухгалтер Носівського МБК. Галина Коротка зателефонувала Наталії Вікторівні. Та її з радістю зустріла, допомогла підшукати квартиру, а згодом запропонувала звернутися до начальника відділу культури і туризму Носівської міської ради Наталії Миколаївни Пухи та директора Носівського МБК Вячеслава Ворошилова. Її чоловік поки що залишився у Семенівці, в пошкодженому «Градами» будинку. Треба викопати картоплю та зібрати овочі. А ще сусіди, друзі і знайомі не хочуть відпускати майстра на всі руки. Але і в Носівці його чекають дружина, діти і робота. Серце болить за рідним домом, за тим, що надбали за 20 років проживання в Семенівці. А тепер у Носівці ми обживаємося. Теж обробляємо город, утримаємо домашню птицю, серед неї 28-річна гуска Гоша. Однак хочемо мати свій будинок. Але тепер немає можливості його купити. Адже треба навчати дітей. А моя зарплата невелика, тому підробляю на Носівській кондитерській фабриці «Десна», – аргументує Галина Коротка і додає:

– Тепло і привітно прийняв мене творчий колектив Носівського МБК. Особливо його надзвичайно талановитий директор Вячеслав Миколайович Ворошилов. У першій бесіді з ним я відчула, що це людина і професіонал з великої літери. У нього нема нічого чиновницького. А є велика людяність і щирість. Він цікавий співбесідник. Поспілкуєшся з ним – і багато чого дізнаєшся. Бо знавець широкого діапазону знань. Я запропонувала Вячеславу Миколайовичу створити з ним дует. А ще я співаю у народному аматорському ансамблі «Горлиця» та сольно виконую пісенні твори. У моєму багаторічному репертуарі багато задушевних популярних та сучасних українських пісень.

Галина Коротка (друга ліворуч) у «Горлиці»

Галина на фабриці «Десна»

Авторський концерт Сергія Дзюби і концерт родини Коротких (благодійні)

– Дуже хочу розвивати свою виношену мрію – підготувати авторський, сімейний, благодійний концерт, – говорить Галина Коротка. – Зокрема, донька Таня вже успішно виконувала пісні «Зупиніть війну» і «За Україну». А Дарія взяла участь у театралізованому концерті до Дня захисту дітей. А ще я неодмінно візьму участь у авторському благодійному концерті поета і прозаїка, композитора і соліста Сергія Вікторовича Дзюби. Адже його пісні беруть за душу. У них глибокий зміст і красиві слова з барвистої і багатої української літературної мови. Їх він використовує не тільки у піснях, що полюбилися, а і у своїх глибоких, захоплюючих матеріалах на сторінках «Чернігівщини».

– Галина Петрівна – значиме поповнення нашого творчого колективу. Вона співачка-самоучка, здобуває культурно-професійну освіту у Ніжинському коледжі культури і мистецтв ім. Марії Заньковецької. Має виразний голос, прекрасний музичний слух, що полегшує їй роботу з піснею. За потреби сама собі здатна забезпечити музичний супровід на баяні. З нею легко працювати, бо людина щира, відверта, добра і бойова. При нагоді за словом у кишеню не полізе. У час нестачі творчих кадрів її прихід у наш колектив з багатим аматорським досвідом – як ковток свіжого повітря. Вона нам потрібна як ніхто, як ніколи, – резюмує Вячеслав Ворошилов.

Щаслива доля – і батьків, і дітей

Така вона у Геннадія і Галини і їхніх доньок Даші, Тані і Аліни. Батьки їх виховали особистостями, що беруть приклад з них. Маючи творчі здібності, їх успішно розвивають. Аби отримати ще одну спеціальність і мати улюблену роботу, Дарія планує, закінчивши Ніжинський коледж культури і мистецтв ім. Марії Заньковецької, продовжити навчання на музичному факультеті Ніжинського національного університету ім. Миколи Гоголя. Тетяна іде теж творчою стежиною, яка у неї багатогранна: соло, музика і танці. На заняттях у Носівській школі мистецтв опановує скрипку, учасниця зразкового танцювального колективу «Світлячок». А мама навчає сольному співу. Свої успіхи закріплює участю у благодійних концертах у Носівському МБК, що є головними культурними заходами для міста і громади, які збирають значні кошти задля перемоги ЗСУ.

Геннадій, Дарія,Тетяна та Галина Короткі

...Тихі, теплі, запашні, чудові вечори. Буває, сім’я збереться і пісня та музика поллється. Співають та грають доньки Даша і Таня та мама Галина (у якої 30 серпня був золотий ювілей). Від щирого серця вітаємо Галину Петрівну з полуднем віку. Бажаємо їй доброго здоров’я і плідного творчого довголіття). Такий собі домашній концерт. Зачарована пісенно-музична краса для серця і душі. Немов і їхньої біди від війни немає. А є надія на мир та світле майбутнє для доньок. Для всієї України…

Микола КОХАН