Використано багато щебеню

Бригади господарства розпочали капітальний ремонт з підготовчих робіт, а Валентина Онисимівна запросила на об’єкт і керівників міськради, показала їм, у якому стані було подвір’я опорної лікарні, пояснила, як його змінять будівельники аграрного господарства.

Похвалилася також, що вже одержала від генерального директора господарства Леоніда Григоровича розпорядження негайно закупити необхідну кількість бітуму для виготовлення асфальту на заводі господарства, замовити 290 погонних метрів нових бордюрів (на майже 90 тис. грн), виділити 200 тонн щебеню, необхідну кількість відсіву та інших матеріалів.

Розкришені пішохідні доріжки були відгороджені старими бордюрами, ще і змонтованими у викривлені лінії. Сім будівельників відібрали кращі й придатні для ремонту (відремонтували 300 погонних метрів) і виклали їх, як належить, замурувавши у свіжий асфальт. Виконували цю роботу протягом семи днів. Певну допомогу надавали технічні працівники лікарні. Нові бордюри приберегли для заїзних ділянок. Вздовж заасфальтованих доріжок жінки з технічного персоналу лікарні висадили букети осінніх квітів.

Асфальт варила і клала гарячу суміш на доріжки та під’їзди бригада Рачика Ламазяна з семи чоловік. Вона за десять днів уклала 2654 квадратні метри асфальтобетону, вартість якого – 837 тис. грн. За цю роботу з гарячим асфальтом нарахована оплата понад 400 тис. грн.

Бригада Рачика Ламазяна ремонтує подвір’я якісним асфальтом

Бетонування стіни на вході до сховища обійшлося господарству в 21 тис. грн. (без суми зарплати). Названу та іншу роботу з благоустрою виконували будівельники під керівництвом головного інженера-будівельника товариства Олексія Мельника. На благоустрої задіяна були допоміжна техніка протягом десяти днів: два самоскиди, навантажувачі, каток для асфальту, трактор з фрезою та інша.

Технічні працівники лікарні (чоловіки) дружно взялися приводити до ладу два входи до сховища, є для них робота й всередині підвального приміщення.

Два входи до підвального сховища "оживають"

Як видно, працівники товариства «Земля і воля» не лише «цивілізували» подвір’я лікарні, витративши на це не один мільйон гривень, а й колектив лікарні активізували до цієї роботи.

Тривалий час під лікарнею була неофіційна, неконтрольована стоянка приватного автотранспорту, особливо багато стояло автомашин у базарні дні. Звісно, власники автотранспорту не дотримувалися чистоти й порядку, а, бувало, шкодили приміщенням – у колективі ж лікарні немає бригади спеціальних двірників і фахових будівельників. Виконавчий директор аграрного господарства Валентина Онисимівна порадила адміністрації лікарні встановити на заасфальтованому наново в’їзді автоматичний шлагбаум. Пропозицію підтримала адміністрація лікарні, на придбання обладнання для шлагбауму кошти виділить міська рада. На облаштування укриття теж нададуть певну допомогу. До речі, закладам освіти виділені великі кошти для таких сховищ.

Донедавна в опорній лікарні був великий технічний персонал (до 20 осіб), керував ним заступник головного лікаря – була така посада із зарплатою більшою, ніж у лікарів. Але «чорториї» у дворі ще тоді почали з’являтися, як і занехаяння підвального укриття. Бо колишній адміністрації медичного закладу було не до цього, в районній лікарні засідав постійно діючий виборчий штаб, змінювалися лише партії-замовниці виборчих послуг. Та ще на пам’ятнику-довгобуді «освоювали» десятки бюджетних мільйонів. 

«Пам’ятник» довгобуду за 40 мільйонів

«Пам’ятник» красується, а коли нагрянула пандемія, хворих на ковід нікуди було госпіталізувати, по лікарнях сусідніх районів розвозили. Але й тоді виручило товариство «Земля і воля»: теж виконало великий обсяг ремонтних робіт, причому в найкоротший термін, а не в той, обіцянок виконання якого три роки чекають, – гласить народна давня приказка. У «пам’ятник» довгобуду вгатили, кажуть, більше 40 мільйонів народних грошей. А яка користь громаді від того багатомільйонного «красеня»? Для приїжджих лікарів і медсестер немає житла, потрібне сучасне медичне обладнання… Знову найбільша надія на колектив товариства «Земля і воля»: щоб заробив, побудував, забезпечив… Дещо допомагають і заїжджі волонтери, але, звісно, не квартирами і багатомільйонними «вливаннями». Бо прохачів і в них вистачає.

Результати благоустрою, якого давно не було

Оскільки зараз не тільки лікарні, а й інша соціалка, не мають навіть колишнього скромного фінансування, бо йде війна. Проте завдячуки ініціативам таких керівників аграрного виробництва, як Леонід Яковишин, і при нинішніх складних умовах можна багато зробити, якщо робити це не гарними обіцянками й «грандіозними» планами, а й самим закачувати рукава, включати мізки, як правильно використати місцевий бюджет, як і де запустити нові джерела його наповнення, як розворушити на добрі справи трудові колективи. Тоді й з’являться можливості хвалитися результатами зробленого. Бо тим, хто сам робить щось корисне для громади і конкретної людини, обов’язково прийдуть на допомогу ті, у кого є можливості допомагати. Це золоте правило українського суспільства. Назву ще одне: «Великі й вкрай потрібні справи треба робити, а не обдумувати їх без кінця та писати на папері гарні плани й пустопорожні обіцянки».

Григорій ЗАГРЕБЛЯ