Машинобудування потребує ринку збуту
У ТОВ «Чернігівський автозавод», що входить до складу корпорації «Еталон», широкий асортимент продукції (автобуси, в тому числі шкільні, тролейбуси, вантажні автомобілі, трамваї). На відміну від інших вітчизняних виробників, автозавод має повний власний технологічний цикл виробництва.
Особливістю роботи заводу також є власні конструкторські бюро та документація на весь модельний ряд. За словами генерального директора автозаводу Андрія Савченка, готову продукцію поставляють у різні міста країни. В тому числі цього року виготовлено близько 160 шкільних автобусів, що їздять по всій території України. Основною проблемою (як і в інших подібних підприємств) назвав закупівлю вітчизняними замовниками великої кількості машин імпортного виробництва. При цьому українська продукція здатна повністю забезпечити потребу на місцях.
Як зазначив заступник голови Комітету Верховної Ради України з питань економічного розвитку Дмитро Кисилевський, машинобудування є дуже важливою галуззю, тому що воно створює додану вартість і попит на продукцію інших українських підприємств. Парк міського транспорту, шкільні автобуси здебільшого застарілі в Україні. Чернігівське підприємство, зокрема, може бути корисним у цій ситуації, але необхідно на національному рівні приймати такі нормативні акти, які забезпечуватимуть перевагу саме українських виробників у державних публічних закупівлях. Таким документом є законопроєкт про локалізацію, який постійно перебуває на доопрацюванні (уже рік немає зрушень у цьому напрямі).
— Абсолютно неправильно, коли аналогічна продукція з інших країн (чи то Білорусі, чи то Туреччини або Польщі) перемагає на тендерах в українських містах. Пріоритет має бути за українським виробником. Відтак і робочі місця будуть, і податки сплачуватимуться у місцеві бюджети, що, у свою чергу, дозволить покращити інфраструктуру, — зазначив Дмитро Кисилевський. — Усі країни субсидують своїх виробників складної машинобудівної продукції. Приміром, білоруський автобус: він отримує державну підтримку на етапі виробництва, у білоруського виробника є кошти й ресурси для зберігання готової продукції, у нього є навіть експортне фінансування, тобто кредитування за низькою відсотковою ставкою. При цьому різниця у відсоткових ставках покривається за рахунок іноземного уряду. Вітчизняні ж виробники не мають такої підтримки від держави.