|  Архів Газети Чернігівщина архів газети | 9:00 | 10.19.2021

Сергій Голодний господарство розвиває – село зберігає

Колишній спікер Верховної Ради України, наш земляк Іван Плющ на зорі аграрної реформи напучував: «Треба все зробити, аби від колгоспів і сліду не залишилося». Не залишилося і в селі Хотинівка, де бувміцний колгосп-середняк. У ньому після закінчення Харківського інституту механізації та електрифікації розпочинав трудовий шлях Сергій Голодний. Успішно працював помічником бригадира, бригадиром тракторної бригади, головним інженером, а його батько – водієм.

У 2008 році, маючи добру професійну підготовку і досвід, створив ФГ «Верітас-Агро», що інтенсивно розвивається, залишає глибокі господарські і соціальні сліди, обробляючи 627 гектарів землі, зберігає населений пункт у північній глибинці Носівщини. У польовій сівозміні – немалий набір ранніх зернових і пізніх культур: озима і яра пшениця, жито, картопля, вітчизняних та зарубіжних високопродуктивних сортів, соняшник, ріпак тощо.

Високі врожаї забезпечує сучасна агротехніка й удобрювання всіх площ. Вчасно і цього літа зібрали головний хліб. Ужинки довели до ладу придбаними сушильним (потужність 130 тонн збіжжя на добу) і зерноочисним комплексами. Обмолотили і врожай пайовиків (навесні зорють городи). Допомоглий сусідам-лихачівцям. Адже, як колись казали: поле сусіда – не чуже поле. Як завжди, є що видати на паї, продати, засипати насіннєвий фонд.

Висока зарплата і плата на паї, новітня техніка – основа забезпечення кадрами середнього робочого віку. Це механізатори, комбайнери, водії, машиністи, тваринники та інші. Висококваліфіковані фахівці, які ґрунтовно освоїли новітні посівні і збиральні агрегати, – доказ того, що при бажанні в такому селі, де є справжній господар, можна ефективно працювати і добре заробляти.

 

Картопля – на чіпси і крохмаль

 

«Верітас-Агро» – чи не єдине господарство не тільки в Ніжинському районі, а і в області, яке займається вирощуванням картоплі, співпрацюючи з фірмою ТОВ «Чіпси-Люкс». Щедро родять високоврожайні сорти другого хліба «опал», «белароса» і «кібис», якими в рамках товарного кредиту забезпечують фермерське господарство замовники. Надають ще й добрива і гербіциди. Тому і врожаї крохмалистої щорічно радують. Вона стабільно реалізується, що забезпечує немалі фінансові надходження. ТОВ «Чіпси-Люкс» – відомий в Україні та за її межами виробник картопляних чіпсів. І цього року з ним як із надійним партнером Сергій Голодний уклав вигідний контракт.

Має попит і так званий «неліквід» – дрібна бульба. Її постійно закуповує для переробки на крохмаль чернігівський завод «Вимал». Для картопляних та інших жнив, а також для посівної є повний набір сучасної техніки. Зокрема високопродуктивна аргентинська сівалка точного висіву з попереднім розпушуванням ґрунту та іншими агровиробничими «наворотами».

 

Сівозміна для картоплі необхідна

 

– Ефективно працюючи у сфері надзвичайно ризикованого аграрного бізнесу, щоб міцно утримуватись на плаву і не втрачати прибутків, треба модернізувати галузь відповідно до вимог і потреб часу та ринку. Я добре це розумію і вмію, не допускаю найменшого виснажування і випробовування землі на тривалість родючості. Ми розміщуємо культури згідно з сівозміною. Її дотриманню мене навчали в аграрному вузі. В чомуя як досвідчений аграрник неодноразово переконувався у роботі – це аксіома у полі і на городі. Зокрема, на картопляній плантації цьогоріч попередником була соя. Отож варто сподіватися, що під кожним кущем, як і щорічно, вродять крупні бульби і їх буде багато. Саме в такому підході до ведення господарства – помірковано, зважено, розумно, запозичуючи мудрість пращурів, використовуючи власний досвід – формула виробничих і соціальних досягнень ТОВ «Верітас-Агро», що в перекладі з литовської – справжній, надійний, – говорить Сергій Голодний. Саме таким є його керівник.

sgolodny1

Сергій Миколайович – не лише хлібороб, а й будівельник. При в’їзді в село зводить двоповерхову споруду, де буде і їдальня, і гуртожиток. Реконструювали ангари для зберігання техніки, влаштували зону відпочинку.

 

Все на виду, все до ладу

 

За селом викопали величезний ставок, що став привабливим для сільчан, жителів сусідніх сіл, носівчан і ніжинців. Побудували двоповерховий гостьовий будинок з терасою та з усіма побутовими зручностями, де може проживати кілька сімей. Встановили тренажери, облаштували волейбольний майданчик, декілька затишних альтанок, де можна посидіти в затінку, з оригінальними мангалами ручної роботи та жаровнями поруч для приготування шашлику, плову, картоплі. Прекрасний пляж, японська лазня з дерев’яною дубовою бочкою і лавами. На радість дітям – катамаран. Поряд зі ставком родина Голодного облаштувала чудовий гай із фруктовим садом. Тепер, на колись захаращеному дикою порослю пустирі, ростуть саджанці фруктових дерев, кущі малини, аґрусу та смородини. У недалекому майбутньому дбайливі господарі пригощатимуть гостей яблуками, фундуком, грецькими горіхами, усі насолоджуватимуться неповторними ароматами липи, сосни, ялини та смереки. Що може бути краще, ніж таке поєднання красивої сільської природи, благодаті і глибокої чистої води, що створюють чарівну і райську неповторність.

Всім цим природнім багатством для душі і здоров’я односельчан і гостей займаються діти Сергія Миколайовича: Юлія з Олегом і Валерія, студентка Національного медичного університету імені Богомольця, з Василем (їхні чоловіки – батькові помічники) та фармацевт Яна.

zrodynoyu

А ще для збагачення створеного дива Сергій Миколайович хоче зробити подарунок дружині-горянці Василині Михайлівні: спорудити біля ставка стилізований будиночок та обсадити його рідними з її дитинства смереками. Що нагадуватиме його половинці таку далеку, але таку дорогу батьківщину.

Другою батьківщиною, яку відроджує подружжя Голодних разом з дітьми, стала для неї Хотинівка. Відтоді, як Сергій познайомився з Василиною, навчаючись у Харківському інституті сільськогосподарського профілю, вона – його підмога і опора, а духовний наставник – отець Сергій із Воздвиженської церкви, якій Голодний допомагає. Як волонтер із своїм священнослужителем і продуктовими наборами не раз їздив до бійців, що на східних рубежах України, де вже восьмий рік триває україно-російська війна.

Сергій Миколайович побував і в Німеччині, через 76 років здійснивши найзаповітнішу мрію своєї мами Зінаїди Василівни – знайти могилу її батька, а синового дідуся Лазара Миколайовича Заїки, мученика-бранця нацистського концентраційного табору для військовополонених, на меморіальному цвинтарі у німецькому місті Цайтхайні. Відтепер привезена онуком хотинівська земля зігріватиме вічний сон простого українського солдата-хлібороба, що покоїться далеко від рідного дому.

Сергій Миколайович як ніхто турбувався про тих, що повернулися з війни, всіляко допомагав їм. На жаль, серед живих залишився лише один – Михайло Максимович Кривець. Його, як завжди, він тепло привітав цьогорічного Дня Перемоги, вручивши цінний подарунок. У селі проживають діти, онуки і правнуки визволителів. Керівнику ПГ Сергію Голодному надали свої паї в оренду, працюють у його господарстві.

 

Опікає соціальну сферу

 

– Сергій Голодний, як ніхто інший, опікується соціальною сферою свого села. Завдяки його постійній фінансовій допомозі у комфортному стані дитсадок «Ромашка» і ФАП, для якого закуповує медичне обладнання і ліки. Якщо постане питання про його закриття, Сергій Миколайович готовий взяти медичний заклад на баланс господарства. Допомагає хворим. Зокрема, виділив солідну суму на проведення операції на серці односельчанину Станіславу Картуну. Чого не роблять його колеги, мовляв, ми платимо податки.

Було болюче питання – незадовільний стан доріг у селі. Перспективний фермер багато зробив, аби привести їх у належний стан. Згодний взяти дольову участь з владою у спільному ремонті дороги від Хотинівки до московської траси, вартість якої майже 20 млн грн. Поза його увагою не залишається дошкільний і шкільний заклади. У дитсадку «Ромашка» виховуються діти з Хотинівки та Лихачева. А в Лихачівській школі навчаються і хотинівські діти, які перебувають під постійним шефством Сергія Миколайовича. Допомагає і Мринській громаді, у яку входить Хотинівка.

Відтоді, як я був Хотинівським сільським головою, а тепер – старостою села, результативно співпрацюю з Сергієм Миколайовичем в інтересах розвитку села. Серед безлічі зроблених добрих справ він подбав і про пожежну безпеку. Вже не перший рік на утриманні фермерського господарства – пожежне депо, у команді якого Юрій Кротенко, Михайло Вакулік, Тарас Бруй. У вогненебезпечний період чергує пожежний автомобіль і трактор з восьмикубовою бочкою води. Про все Сергій Миколайович дбає, на все кошти виділяє; – хвалиться староста села Хотинівка Валерій Олександрович Білодід.

– Завдяки успішному господарюванню нашого дорогого земляка Сергія Миколайовича нормально живе село і його жителі. З ними в будні і свята наш прекрасний орендар і роботодавець Сергій Голодний. Щорічно він спонсорує свята Івана Купала і День села, запрошуючи його вихідців, що стали відомими людьми. Обов’язковість завжди була і є відмінною рисою його простого і надзвичайно людяного характеру. Його серце завжди навстіж відкрите для чужих проблем та бід. До того ж його не треба про щось просити. Очевидно, в селі не знайдеться людини, якій він чимось би не допоміг. Такі і його діти. Зокрема дочка Юлія, юрист ФГ, допомагає пайовикам укладати договори, надає земельні консультації, забезпечує високофахову юридичну діяльність господарства, яке збільшує кількість послуг для сільчан. Зокрема, працює сучасна пилорама, стотонні ваги. Працівники, пайовики купують недорого поросят зі своєї свиноферми. Сергій Миколайович планував оздоровити членів ФГ у Карпатах, але ковід завадив. Проте, як кажуть, і на нашій вулиці буде свято. Вони неодмінно побувають і в горах, і на морі.

У селі проживає чимало ветеранів, які свого часу трудилися в колгоспі, але не забуті, в шані і пошані. При потребі допомоги Сергій Миколайович нікому і ні в чому не відмовляє. Його батьки працювали у колективному господарстві, а тепер внуки односельчан – у його фермерському. Завдяки турботливому господарю Сергію Голодному у села є майбутнє.

Житиме довго Хотинівка, – твердо впевнений колишній голова колгоспу, (який майже газифікував село), голова ветеранської організації Володимир Михайлович Гулак.

 

Микола КОХАН, фото Катерини Гавриш

Схожі матеріали (за тегом)