Децентралізація задля галочки
Один район – одна громада! Саме за таким принципом мали б формуватися об’єднані територіальні громади, щоб бути спроможними та привабливими для інвестицій.
Натомість, в Україні і зокрема на Чернігівщині настворювали громад із кількістю населення від 3 до 5 тисяч мешканців. Не дивно, що значна частина бюджетів таких ОТГ іде на утримання адмінапарату. Чи можна в такому випадку говорити про розвиток?
Громади по кілька тисяч мешканців – це не що інше як дерибан, – переконаний голова Борзнянської ОТГ Анатолій Койда. Про це він нещодавно навіть сказав особисто Прем’єр-міністру України й ідеологу децентралізації Володимиру Гройсману.
«Децентралізація практично пущена на самотік. У більшості випадків проводять її фактично для галочки, тому все це все дуже нагадує мені соціалістичні змагання. Звичайна статистика, як при СРСР, а фактично ми просто дуримо одне одного, – каже новообраний голова Борзнянської ОТГ Анатолій Койда. – Я в очі сказав про це прем’єру, коли нещодавно виступав на нараді: «Для чого ви створюєте громади по 3 тисячі чоловік? По 40 чоловік штату понабирають, зарплати по 40 тисяч гривень і ще й з бюджету просять грошей», – передає частину промови зі свого виступу Анатолій Миколайович. – Міністр фінансів сидів, Гройсман слухав, і всі погоджувались. Це – дерибан грошей! Для чого далеко ходити? Прибалтика і Польща ці часи пройшла, давайте рівнятись на них».
На переконання міського голови, для того, щоб можна було нормально функціонувати та планувати життя, громади повинні мати як мінімум по 20-30 тисяч мешканців.
«По селах вже і кадрів як таких немає. Хто туди прийде з інвестиціями? Ну для чого оце таке було робити? Це неправильно!, – обурюється Анатолій Койда. – Зрештою, ми все одно прийдемо до того, що громади будуть розширюватись до 20-ти і більше тисяч мешканців».
На зорі децентралізації, ще будучи керманичем 12-тисячного райцентру, Анатолій Койда виступав з ініціативою «Один район – одна громада». Щоправда, його пропозицію не підтримали в РДА та райраді, а відтак Борзнянський район порізали на дрібні громади. Деякі села вирішили приєднатися до сусіднього Ніжинського.
Борзнянська ОТГ – остання з новоутворених і найкрупніша в районі. Її населення – понад 15 тисяч мешканців, це – майже половина кількісного складу всього колишнього району.
До речі, Анатолій Койда – єдиний із кандидатів на голову ОТГ, який не надрукував і не роздав за час виборчої кампанії жодної листівки.
«Я не проводив агітаційної кампанії, оскільки вважаю, що міський голова, який йде на повторний термін, повинен агітувати не листівками чи газетами, а своєю роботою. Не вішати чергові обіцянки, а працювати, – говорить Анатолій Миколайович. – І якщо людям сподобалась твоя робота, то тебе оберуть знову».
На виборах, які відбулися 30-го червня, Анатолію Койді повірили 25% виборців, його найближчий суперник набрав 17%.
На відміну від тієї ж таки Височанської ОТГ з кількісним складом населення в 4600 чоловік, в Борзнянській ОТГ чиновницький апарат оптимізують. Міський голова каже, що космічних зарплат не буде.
«Деякі поробили так, що громади по 3 тисячі чоловік і зарплата 40 тисяч, а в мене було 12 тисяч в місті і зарплата 14 тисяч гривень. Повірте, цього цілком вистачає. Не можна відриватись від землі, це – людські гроші», – резюмує міський голова.
Від автора
Децентралізація як ідея продемонструвала рух у правильному напрямку, а от її втілення супроводжувалося спротивом з боку голів місцевих райдержадміністрацій та райрад. Сьогодні щонайменше дивними видаються ті факти, коли адміністрації та районні ради все ще функціонують в районах, на території яких утворено 100% ОТГ. Відтак наявність трьох голів на один район мимоволі наштовхує на алегорію з відомою байкою Крилова «Лебідь, рак та щука». Досі не зрозуміло, навіщо державі витрачати бюджетні кошти на утримання штатів адміністрацій, коли їх можна віддати на соціальні потреби чи розбудову інфраструктури тих самих громад.
Віталій НАЗАРЕНКО, фото автора