Усяка пора року – багатогранна на рослинний світ. Але, безумовно, серпанкове літо, яке щойно ось минуло – найбільший нектар рослинного розмаїття. Про природні таємниці в царині флори розповіла нам травознавиця з Менщини, яка мешкає у селі Бігач, – Олена Михайлівна Гаваза.

У цьому селі переплітаються історичні події дуже давнього часу і минулого століття, які створюють атмосферу занурення в невідоме і те, що випливає з різних оповідок про час, котрий ми не застали. Адже це село було утворено аж у XVІІ-му столітті. Але ця дата – цілком офіційна, документальна, себто коли з’явилася перша писемна згадка та звідколи присілок увійшов у так званий державний реєстр. Але ж у цій місцевості, безумовно, мешкав і раніше люд, ще до «панського оформлення»… А тому не дивно, що фактажі, якщо брати до уваги історичні аспекти щодо цього населеного пункту, межують з легендами, іноді майже й містичними…

У закинутій Свято-Троїцькій церкві села Бігач у вівтарі проявився хрест. 200-річну церкву взявся відбудовувати уродженець села Віктор Остапенко. Задля цього 72-річний пенсіонер продав батьківську хату. Нещодавно пан Віктор побачив, як сам говорить, чудо. Не меншим дивом є і сам храм, і історія, пов’язана з ним.