Його привезли на Щиті

Земляки вкотре побачили найбільше горе на землі, невгамовний біль від проводжання чоловіка й батька двох синів в останню земну дорогу під нестерпне голосіння над домовиною.

А ведуча мітингу нагадала ворогам: «Тим, хто вбиває наших людей, нема прощень і пробачень – є Божий суд, він вище всіх Воздасть за злочини звірячі».

Захисник Вітчизни Олександр Шакун народився 27 січня 1974 року в Бобровиці, Чернігівської області, але середню школу закінчував у селі Калинівка Броварського району. Там вивчився і на водія, працював за фахом у Київській області. У 2007 році з родиною повернувся в Бобровицю на постійне місце проживання.

За два дні до свого 49-річчя пішов захищати Батьківщину в складі окремої механізованої бригади. У службовій характеристиці зазначено, що до військових обов’язків ставився відповідально, знав і володів штатним озброєнням і технікою, був зацікавлений у вивченні нових зразків озброєння.

Загинув 50-річний воїн 6 квітня 2024 року, захищаючи рідну країну від російських окупантів. Він мріяв бачити сильну, вільну Україну, щасливу свою родину: дружину Юлію Олександрівну та синів Артура й Назара, інших родичів.

З подякою за відважного воїна звернувся до дружини й дітей загиблого воїна перший заступник міського голови Володимир Данішевський. Він пообіцяв, що пам'ять про відважного бійця залишиться навічно в серцях земляків та в історії Бобровиччини й України. Багатолюдний траурний мітинг теж про це свідчить: його знають, пам’ятають, люблять і шанують, прощаються й бажають мирного спочивання на тому світі.

Героя проводжає на небо Почесна варта

Слова від громади, ЗСУ і побратимів

Від імені ЗСУ та побратимів звернувся до рідних відважного воїна начальник першого відділу Ніжинського районного ТЦК та СП, підполковник Андрій В’ялий. Він наголосив, що Олександр Шакун до кінця з великою честю виконав свій священний обов’язок, захищаючи свободу незалежної країни, тож він назавжди залишиться в строю Збройних Сил Вітчизни, назавжди залишиться прикладом честі й відваги для всіх побратимів. Бо саме про таких кажемо: Герої не вмирають!

Нестерпне горе для рідних і друзів

Після цих виступів ведуча мітингу відзначила: «В цю хвилину ми всі як одна сім’я – Справедливого Бога прочани… Зупинилось небо, зупинилась Земля, і я оголошую хвилину мовчання, закликаю присутніх схилити низько голови перед світлою пам’яттю Героя, що увійшов у безсмертя».

Після хвилини мовчання земляки обсипали домовину з тілом убієнного живими квітами, й почалася траурна процесія до кладовища, де відбулося відспівування й поховання Олександра Шакуна з усіма християнськими й воєнними почестями.

Григорій ВОЙТОК