У травні йому виповнилося лише 65, ще б жити та й жити з прекрасною дружиною Валентиною Степанівною, сином Віктором, який з дружиною Марією подарували дідусеві двох внуків – Назарія і Софійку.

Мав улюблену роботу, на якій працював протягом двадцяти останніх років. На початку 90-х з дружиною побудували (вісім років старалися) прекрасний будинок, сад посадили, сина виростили, внуками тішилися. Але підступна смерть підкралася неочікувано раптово: вранці, о 6:30, збирався на наряд в центральну контору, але навіть з будинку не вийшов – серце зупинилося.

З великим сумом і душевним щемом сприйняли в трудовому колективі страшну звістку про раптову кончину колеги й вірного товариша Миколи Білановського. Провести його на кладовище останньою земною дорогою прийшла не одна сотня людей.

Дружина покійного Миколи Миколайовича Валентина Степанівна з дітьми і внуками шле в ці скорботні дні велику вдячність керівництву товариства «Земля і воля», всьому трудовому колективу за сердечне упокійне вшанування чоловіка, батька й дідуся. Вона вдячна і глибоко вражена такою великою щирою духовною й фінансово-матеріальною підтримкою, яку одержала від керівників і колег господарства. Ще сказала, що сльози, здавалося, виплакала ще вдома над тілом покійного, але вони де і взялися, коли на кладовищі почула, як цінували чоловіка на роботі, яким добрим товаришем вважали. Тож у ці страшні траурні дні остаточно усвідомила, чому чоловік так дорожив багаторічною роботою в колективі «Земля і воля».

Вічна пам'ять і земля пухом аграрному трударю, доброму сім’янину й товаришу Миколі Миколайовичу Білановському.