Під такою назвою в Прилуках з ініціативи Громадської організації «Захист Держави», за підтримки міського будинку культури був проведений круглий стіл, своєрідна панель роздумів та обміну думками.

Дивовижне і унікальне це слово – «соборність»! Це духовна єдність людей, спільноти, громади, товариства, нації, яке засноване на любові і загальному розумінні головних істин і принципів буття. Спільнота однодумців, людей, близьких за духом.

Скільки сенсів у цьому слові, скільки всього дорогого, гіркого, красивого в цьому святі! Соборність – це лицарство Запорізької Сечі, це Грушевський і Василь Стус, це студенти та курсанти, які загинули у Крутах. Це Революція Гідності, це хризантеми на останній дорозі наших героїв, що повертаються з війни на щиті, і жовто-блакитні прапори над могилами полеглих героїв. Це пісні «Червона Рута» і «Несе Галя воду». Це бабусині вареники з капустою, це сорочка, що мати вишивала червоними і чорними нитками, це Карпати і Херсон, Чернігів і Харків, Одеса і Суми…

Соборність України – це соборність наших сердець.

Під такою назвою в Прилуках з ініціативи Громадської організації «Захист Держави», за підтримки міського будинку культури був проведений круглий стіл, своєрідна панель роздумів та обміну думками.

У роки війни свято Соборності набуло нового значення і сенсу. На цю передсвяткову зустріч були запрошені ветерани російсько-української війни міста та прилуцького району, волонтери, представники ЗМІ, культури, освіти, а також студенти Прилуцького гуманітарно-педагогічного коледжу імені Івана Франка. Ті, хто тримає небо і окопи на фронті, хто тримає гідність і честь України в тилу.

Організатори задумали цю зустріч як гарну можливість поділитися досвідом і напрацювати спільні дії щодо майбутньої співпраці, обмінятися новими ідеями та проектами.

Від історії свята Соборності всі присутні перенеслися в сьогоднішні дні, де соборність – вже під іншим кутом, в іншому вимірі, у площині воєнного часу. Коло питань для спікерів круглого столу було окреслено заздалегідь: Україна в розрізі часу, збереження наших кордонів, людяності і оптимізму в нас самих. Наша боротьба за право бути українцями, важливість збереження генетичного коду української нації.

Наша віра в завтрашній день держави, наша любов до України. Бо на цій любові все будується і тримається.

В обговоренні взяли участь Ігор Хоменко – вчитель історії, голова Молодіжної ради Сухополов’янської громади, автор наукових статей з історії Чернігівщині; Геннадій Щисловський – викладач прилуцького медичного коледжу, учасник Революції Гідності і важливої події – акції «Живий ланцюг» 1990 року, коли мільйони людей з’єднали Львів, Івано-Франківськ та Київ. Він зазначив, що «ланцюг єдності» – це щорічна традиція, що символізує незламність, територіальну цілісність та боротьбу за незалежність.

Олена Сидорина, викладачка філософії, літератури педагогічного коледжу, кандидатка мистецтвознавчих наук розповіла про Україну і соборність в екзистенційному, філософському розумінні, про різницю менталітетів різних народів, про літературну спадщину тих наших геніїв, які боролися за свободу і в житті, і в своїх творах.

– День Соборності, – зазначила зокрема пані Олена, – це історична дата і це подія, що об’єднує духовно, оскільки збирає всіх українців, небайдужих до рідної історії, культури, подій сьогодення. В екзистенційному контексті ми, українці, обрали шлях боротьби за свободу й незалежність, бо провідними рисами нашої ідентичності є волелюбність, сила духу, непримиренність із несправедливістю.

Ветеран війни, редактор газети «Град-Прилуки», депутат Прилуцької міської ради Владислав Кіча поділився своїми думками щодо життя ветеранів, які повернулися з фронту, і потребують різнобічної підтримки з боку держави, громадськості і звичайних людей. За фахом Влад ще й адвокат, тому він добре знає всі біди і проблеми своїх побратимів. А ще він – поет, і прочитав свої щирі і чесні вірші, написані на фронті.

Вікторія Вольвич, яка була однією з перших, хто заснував волонтерський рух на Прилуччині, розповіла про секрети успішної волонтерської роботи. Нещодавно командування однієї військової частини нагородило її Пам’ятним знаком «За гідність і патріотизм». Вікторія зазначила, що ця нагорода – не її особиста, а всієї великої команди волонтерів Прилуцького краю. Вона подякувала їм за старання і жертовність: «Мої дорогі, це завдяки вашій підтримці ми закриваємо потреби наших захисників і надсилаємо допомогу на фронт. Дякую насамперед своїй команді: ви – моє натхнення і приклад безкорисливого волонтерства. Горда працювати поряд з вами! Дякую всім, хто так чи інакше долучається до нас! Дякую тим, хто плете, ріже, купує та несе тканину з «бабусиної скрині», в’яже шкарпетки і пояси, шиє білизну і футболки, готує їжу, вітамінні набори і смаколики, виготовляє окопні свічки. Окремо дякую садочкам, школам, будинкам культури і просто жителям, які самоорганізовуються та плетуть маскувальні сітки. Дякую тим людям, які довіряють нам і донатять! Дякую кожного дня за вашу підтримку і нашу з вами єдність».

Прилуцький міський Будинок культури теж з перших тижнів війни долучився до активної волонтерської роботи. Волонтерство стало частиною життя Будинку культури, сенсу кожного прожитого дня, воно об’єднало всі колективи закладу навколо спільної патріотичної справи. Цей волонтерський годинник «заводять» директор закладу Олександр Дубовик та його заступник Катерина Мовчан, яка розповіла про нові проекти та благодійні справи:

Владислав Кіча, Катерина Мовчан і Лілія Черненко

– З перших днів повномасштабного вторгнення Будинок культури перестав бути лише сценою для концертів і перетворився на волонтерський хаб. Він став місцем зустрічі й підтримки, простором, де людина не залишається сам-на-сам із тривогою. Ми доставляли гуманітарну допомогу, підтримували ВПО, плели маскувальні сітки, проводили пізнавально-розважальні програми для родин переселенців і дітей, які постраждали від війни. Як працівники Будинку культури та учасники благодійної організації «Мистецькі барви», ми не просто говоримо про любов до України – ми намагаємося втілювати її в проєкти, що відповідають реальним потребам громади, у постійну співпрацю з людьми та з різними інституціями. Наші проєкти: «Соціальний простір МБК» (за підтримки МОМ) – простір довіри для всіх. Тут можна навчатися, творити або просто бути разом. Проєкт «Тривога – навчанню не перешкода» (за підтримки ПРООН) – приклад того, як культура й освіта адаптуються до нових умов. Ми навчилися жити й працювати в реальності постійних тривог, не знецінюючи знання та розвиток. Створення безбар’єрного простору у філії (за підтримки ГО «Право на захист») – адже культура має бути доступною для всіх, незалежно від фізичних можливостей, віку чи життєвих обставин. Фестиваль «Мистецькі барви» в умовах війни – це акт віри: у життя, майбутнє та молодь. Ми не зупиняємося і не відмовляємося від себе як нації. Фестиваль має благодійну мету: передбачені номінації для дітей та молоді з інвалідністю, а з 2022 року частина коштів спрямовується на потреби Збройних Сил України. Проєкт «Не ждали – сила голосу і слова» (за підтримки УКФ) спрямований на популяризацію українського локального продукту – творчості гурту «Не ждали». Проєкт «Трансформація особистості» (за підтримки Goethe-Institut Ukraine) мав на меті показати життя творчих людей міста Прилуки до війни та те, як воно змінилося за десять місяців повномасштабного вторгнення. «Творчі зігрівайки» – теплий і символічний благодійний проєкт. Це не лише про творчість, а й про турботу та людське тепло, яке передається від серця до серця. У межах цього та інших благодійних проєктів – мистецьких акцій Прилуцьким міським Будинком культури спільно з благодійною організацією «Мистецькі барви», закладами культури й освіти та творчими прилучанами, яким не байдуже, зібрано кошти на 17 автомобілів для ЗСУ та низку інших потреб наших захисників і захисниць. Ось так культура стає прямою підтримкою фронту…

На цьому передсвятковому заході всі присутні мали можливість побачити прекрасні роботи художниці з Линовиці Раїси Лябах. Пані Раїса – педагог, вона викладає мистецтво в Линовицькому ліцеї, вона волонтер, талановита особистість. І, до речі, одна з героїнь легендарної тетралогії «Чернігів у вогні», а саме нарису за моїм авторством у книзі четвертій «Щит нації», чим я неймовірно пишаюся.

Художник Раїса Лябах зі своїми картинами і шанувальниками

Її картини написані не тільки фарбами, а й любов’ю до України. В них – її повага до свого роду, турбота про збереження генетичного коду нації. На її картинах – культ Життя, Любові, Віри. Це ода рідній землі, її красі і незламності, її людям.

Так, Україна – ТЕRRA Incоgnita, невідома земля, яка щоразу дивує, захоплює, відкриває потрошку свої таємниці. Що тримає країну, націю? Мова, пісні, традиції. Всім відомі архетипи.

Одним зі спікерів Круглого стола була Тетяна Жилкіна, педагог ліцею № 5, голова громадського об’єднання «Бджоляри Прилуччини», господиня етносадиби в селі Маціївка, серед локацій якої – пасіка, краєзнавчий музей в невеличкій сільській хатинці, де зібрані унікальні експонати українського одягу і побуту. Волонтерка, яка піклується про поранених захисників і тих, що на фронті. А ще вона – майстриня з ліплення із глини та по виготовленню свічок з воску.

Разом зі своїм онуком Кирилом вона виготовила для цієї зустрічі 20 воскових стрітенських свічок і подарувала ці чудові родинні обереги ветеранам війни і гостям…

З підсумковим словом до всіх присутніх звернулася керівниця прилуцького осередку громадської організації «Захист держави» Олена Малик, яка подякувала всім ветеранам, всім спікерам, подякувала дирекції міського будинку за приємну творчу співпрацю, за тепло та щиру гостинність, за музику (на святі звучали пісні у виконанні Олександра Дубовика і Сергія Чуня, лідера відомого в Україні гурту « Не ждали»). А ще – розповіла про діяльність організації і акцентувала на тому, що сьогодні всім нам конче потрібна єдність.

Лілія ЧЕРНЕНКО