Фортуна усміхається тим, хто її випробовує! Маргариті Андрущенко з Талалаївки подобається брати участь у різних конкурсах, розіграшах, особливо, серед груп людей, які захоплюються рукоділлям та організовують різного роду лотереї. Тепер, у війну, вони переважно благодійні. Сама любить іншим робити приємні сюрпризи. Неодноразово надсилала квитанції і для розіграшу призів серед передплатників «Чернігівщини». І ось – виграш цього тижня за нею – десятикілограмовий мішок цукру!

Передплачувати «Чернігівщину» Маргарита стала у час повномасштабної війни. Захопила газета її саме розповідями про наших захисників і їх долі, про волонтерів. Адже брат Маргарити, Віталій Попович, уже четвертий рік захищає Україну від загарбників. Отож, сім’я добре знає на собі, як це – чекати, вірити, плакати, не спати ночами в очікуванні звісточки, а всю лють на ворога вихлюпувати у донати.

Від перших днів війни і дотепер мама та донька беруть активну участь у різноманітних благодійних ярмарках, які відбуваються у селищі. І мама, і донька знаються на рукоділлі і спеціально на ярмарки виготовляють кошики, різні обереги, а ще плетуть синьо-жовті стрічки, які передають захисникам. Не втомлюються це робити.

«Янголи» – вироби мами і доньки

Коли ж вийшов у світ перший том тетралогії «Чернігів у вогні», Маргарита придбала його для власної бібліотеки, а потім – і всі три наступні.

Найпершим читачем книг стала її донька Аріанна. Це сьогодні вона – уже 16-літня десятикласниця і по-дорослому сприймає світ. Та й у 13 років читала «дорослий» том і усвідомлювала, що все, про що йде мова у книзі, – наша історія. Дівчинку не треба переконувати, що історію свого роду, своєї країни треба знати, і, що саме друковане слово сприяє здобувати ці знання.

Маргарита Андрущенко з донькою Аріанною в Чернігові на Валу

– У час війни зовсім по-іншому, ніж раніше, сприймається друковане слово, – розповідає Маргарита. – Ті речі, на які до війни особливо й увагу не звертали, стали по-справжньому цінними. Ось, наприклад, і газети. У 2022-му я передплачувала у сім’ю всього одну нашу районну газету. Ми мали її отримати 24 лютого, саме у день початку війни. Звісно, що не одержали. Принесла нам її листоноша на початку травня… Це була вже не просто газета, а історія. Ми раділи їй, як чомусь святковому і знаковому! Ту газету я поклала до нашого сімейного фотоальбому. Нехай там зберігається разом із фотографіями, які дорогі нам…

Газети та книги мають особливу цінність у їхній родині. У наш час, на жаль, нечасто зустрічається молодь, яка читає. Аріанні подобається читати не лише художні твори, а й документальні матеріали про життєвий шлях митців. Зрозуміти, переосмислити ті чи інші події дівчині часто дуже складно, адже долі митців здебільшого трагічні. Одвічний ворог українців тероризує нас і тепер з особливою жорсткістю. У цих реаліях і формуються особистості…

Днями збулася мрія Аріанни – разом із мамою вони побували на спектаклі «Ребелія» у Чернігівському обласному академічному музично-драматичному театрі імені Тараса Шевченка. Враховуючи, що Талалаївка – майже за 300 кілометрів від обласного центру, їхня подорож тривала два дні. Зате – скільки ж захоплення в Аріанни від побаченого і почутого у театрі та і в самому Чернігові!

Аріанна Браташ із подарунком – тритомником автора Сергія Дзюби

І, майже водночас, збулася ще одна її мрія: у подарунок від свого улюбленого письменника Сергія Дзюби вона отримала його тритомник «Гріх любити неталановито!» з автографами та дарчими написами на кожній книжці! Це – талановиті вірші, переклади та пародії народного поета України, «Золотого письменника світу».

Дівчина любить слухати радіоп’єси Сергія Вікторовича, читати вірші і матеріали у «Чернігівщині» та на електронних ресурсах. Та справжні книги у руках – це безцінний скарб! Це й додає оптимізму, що друковане слово не загубиться, що книги не втратять свою цінність у прийдешніх поколінь.

Олександра ГОСТРА