|  Архів Газети Чернігівщина архів газети | 23:19 | 10.28.2021

Особливості працевлаштування особи з інвалідністю

Особа з інвалідністю – особа зі стійким розладом функцій організму, зумовленим захворюванням, наслідком травм або вродженими дефектами, що призводить до обмеження життєдіяльності, потреби в соціальній допомозі і захисті (ст. 2 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні», далі – Закон № 875).

Встановлюють інвалідність експертним обстеженням особи в органах медико-соціальної експертизи (далі – МСЕК) Міністерства охорони здоров’я України. Обсяг та види потрібного соціального захисту особи з інвалідністю визначаються його індивідуальною програмою медичної, соціально-трудової реабілітації та адаптації.

Під час працевлаштування особи з інвалідністю документами, які підтверджують інвалідність, є:

– довідка МСЕК та виписка з акта огляду в МСЕК (роботодавцеві залишають їх копії). У цих документах вказується причина інвалідності, група і строк інвалідності та висновки комісії про умови та характер праці особи з інвалідністю;

– індивідуальна програма реабілітації особи з інвалідністю (обов’язкова для виконання всіма роботодавцями). Ці документи дають право особі з інвалідністю та його роботодавцеві на значні трудові пільги та пільги в оподаткуванні, про які йтиметься далі.

Розглянемо особливості працевлаштування особи з інвалідністю.

 

Робоче місце особи з інвалідністю

 

Обов’язок роботодавців надавати роботу особам з інвалідністю передбачено статтею 172 КЗпП України. Це зумовлено тим, що, згідно із Законом № 875, держава гарантує їм рівні з усіма іншими громадянами можливості для участі в економічній, політичній і соціальній сферах життя суспільства та створює для інвалідів потрібні умови, які дають можливість вести повноцінний спосіб життя згідно з їх індивідуальними здібностями та інтересами.

Крім того, працевлаштування особи з інвалідністю – це обов’язок роботодавців, передбачений також статтею 12 Закону України «Про охорону праці» (далі – Закон № 2694) та статтею 18 Закону № 875.

Для того щоб працевлаштуватися, особа з інвалідністю повинна звернутися до підприємства, установи, організації (далі – підприємство) чи до державної служби зайнятості. Стаття 18 Закону № 875 зобов’язує роботодавців створювати для працевлаштування осіб з інвалідністю робочі місця, забезпечувати такі умови праці, які відповідали б вимогам їх індивідуальних програм реабілітації, та надавати інші соціально-економічні гарантії, передбачені законодавством.

Якщо працівник став особою з інвалідністю внаслідок нещасного випадку на виробництві чи професійного захворювання, тоді підбір та обладнання для нього робочого місця є обов’язком переважно того підприємства, де настала інвалідність такого працівника. При цьому належить брати до уваги побажання особи з інвалідністю, його професіоналізм та обов’язково враховувати рекомендації МСЕК.

 

Реєстрація, норматив чисельності інвалідів для роботодавців та подання звіту

 

Згідно з Порядком реєстрації підприємств та фізичних осіб, що використовують найману працю, затвердженим Постановою № 70 (далі – Порядок № 70), суб’єкти господарювання, в штаті яких вісім і більше найманих працівників, повинні зареєструватися у Фонді соціального захисту інвалідів у встановлені строки. Для цього, згідно з пунктом 3 Порядку № 70, роботодавці подають (надсилають рекомендованим листом):

– заяву про реєстрацію у відділенні Фонду соціального захисту інвалідів (форму якої затверджено наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 14 березня 2007 року № 98);

– копію свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи або фізичної особи – підприємця, а бюджетні організації – ще й копію довідки про включення їх до реєстру неприбуткових установ, виданої органом державної податкової служби.

– Новостворені роботодавці та підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, що використовують найману працю, в яких кількість працюючих, для яких це місце роботи є основним, збільшилася до восьми і більше осіб, реєструються у відділенні Фонду до 1 лютого року, що настає за роком створення або збільшення кількості працюючих.

– Згідно зі статтею 19 Закону № 875 для всіх роботодавців (підприємств, зокрема неприбуткових, а також підприємств, громадських організацій інвалідів, фізичних осіб-підприємців, які використовують найману працю) встановлено обов’язок додержувати виконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів. Такий норматив роботодавець розраховує самостійно, він повинен становити 4% середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу роботодавця за рік, а якщо у роботодавця працює від 8 до 25 осіб – в кількості одного робочого місця.

Особливість у тому, що цей норматив вважатиметься для роботодавця виконаним, якщо особу з інвалідністю працевлаштовано не за сумісництвом, а як основного працівника (частина п’ята ст. 19 Закону № 875). При цьому не має принципового значення, досягла особа з інвалідністю пенсійного віку чи ні, головне – щоб була працездатною. Також законодавство не встановлює залежність виконання нормативу від групи інвалідності працівника. Особи з інвалідністю-надомники теж зараховуватимуться до виконання нормативу працевлаштування інвалідів, оскільки згідно з підпунктом 2.4.5 Інструкції № 286 вони є штатними працівниками підприємства.

За невиконання роботодавцем нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів передбачено відповідальність – адміністративно-господарські санкції та пеня, сплата яких відбувається відповідно до вимог Порядку сплати підприємствами, установами, організаціями та фізичними особами, що використовують найману працю, суми адміністративно-господарських санкцій та пені за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів, затвердженого Постановою № 70. Крім того, згідно із частиною другою статті 1881Кодексу України про адміністративні правопорушення, за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів та за неподання або невчасне подання роботодавцем звітності у Фонд захисту інвалідів щодо посадових осіб, які мають право приймати та звільняти з роботи; фізичних осіб, які використовують найману працю, передбачено відповідальність у вигляді адміністративного штрафу в розмірі від 10 до 20 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Згідно з Порядком подання підприємствами, установами, організаціями та фізичними особами, що використовують найману працю, звітів про зайнятість і працевлаштування осіб з інвалідністю та інформації, необхідної для організації їх працевлаштування, затвердженим Постановою № 70, роботодавці щорічно до 1 березня наступного за звітним року зобов’язані подавати відділенням Фонду соціального захисту інвалідів за місцем їх реєстрації звіт про зайнятість та працевлаштування інвалідів

 

Гарантії для працівників-осіб з інвалідністю

 

Працевлаштовуючи осіб з інвалідністю, направлених на роботу відповідно до рекомендації МСЕК, роботодавці не мають права встановлювати для них випробування (ст. 26 КЗпП України). Згідно зі статтею 172 КЗпП, за бажанням працівника-особи з інвалідністю або за вимогами його індивідуальної програми реабілітації, йому може встановлюватися режим роботи на умовах неповного робочого дня (неповного робочого тижня) та пільгові умови праці.

Також, за бажанням працівника-особи з інвалідністю, роботодавець може перевести його на легшу роботу. Це передбачено статтею 170 КЗпП. Таке переведення можливе за умови, якщо інвалідність працівника настала за інших обставин, аніж внаслідок нещасного випадку на виробництві чи професійного захворювання. Переведення на легшу роботу працівника-особи з інвалідністю відбувається на конкретно визначений та узгоджений із роботодавцем термін або без обмеження такого терміну з дотриманням рекомендацій МСЕК. Звісно, що переведення на легшу роботу означає нижчу оплату. Однак, згідно із частиною другою статті 170 КЗпП, за працівником, переведеним на легшу роботу, протягом двох тижнів з дня переведення зберігатиметься попередня середня заробітна плата. В деяких передбачених законодавством випадках на весь час виконання нижчеоплачуваної роботи може зберігатися попередня середня заробітна плата працівника або надаватися матеріальне забезпечення за загальнообов’язковим державним соціальним страхуванням.

Залучати працівника-особу з інвалідністю до надурочної роботи та до роботи в нічний час без згоди самого працівника-особи з інвалідністю та якщо є відповідні обмеження у висновку медичної комісії, заборонено.

Згідно зі статтею 42 КЗпП працівники-особи з інвалідністю мають переважне право залишення на роботі (нарівні з іншими категоріями працівників, визначеними ст. 42 КЗпП), якщо на підприємстві відбувається скорочення чисельності чи штату працівників у зв’язку зі змінами в організації виробництва та праці. При цьому такий пріоритет мають лише працівники, інвалідність яких настала на цьому підприємстві як трудове каліцтво або професійне захворювання. Однак якщо стан здоров’я особи з інвалідністю перешкоджає виконанню її трудових обов’язків, то, згідно зі статтею 39 КЗпП, особа з інвалідністю має право достроково припинити укладений з ним строковий трудовий договір.

Згідно зі статтею 172 КЗпП у випадках, передбачених законодавством, на власника або уповноважений ним орган покладається обов’язок організувати навчання, перекваліфікацію і працевлаштування особи з інвалідністю відповідно до медичних рекомендацій.

 

Щорічна відпустка

 

На відміну від звичайних працівників, працівники-особи з інвалідністю, які недавно влаштувалися на роботу та ще не відпрацювали перших шість місяців на цьому підприємстві, можуть скористатися своїм правом піти в щорічну оплачувану відпустку повної тривалості ще до настання шестимісячного терміну їхньої безперервної роботи на цьому підприємстві. А працівники-особи з інвалідністю, які вже тривалий час працюють на підприємстві, за своїм бажанням мають право піти у щорічну відпустку в зручний для них час (ст. 10 Закону України «Про відпустки»; далі – Закон № 504).

Згідно зі статтею 6 Закону № 504 тривалість щорічної основної відпустки для працівників-осіб з інвалідністю становить: для інвалідів I і II груп – 30 календарних днів, для інвалідів III групи – 26 календарних днів.

Відпустка без збереження заробітної плати тривалістю до 30 календарних днів щорічно надається особам з інвалідністю III групи, тривалістю до 60 календарних днів щорічно – особам з інвалідністю I та II груп (п. 6 та 7 частини першої ст. 25 Закону № 504).

 

М.Величко, головний державний інспектор відділу з питань додержання законодавства про працю, зайнятість та інших нормативно-правових актів Управління Держпраці у Чернігівській області

Схожі матеріали (за тегом)