|  Архів Газети Чернігівщина архів газети | 14:08 | 02.21.2024

Вірші українців переклали чудовою мовою урду

Народні поети України Тетяна та Сергій Дзюби успішно втілюють свій міжнародний проект «Твори ста мовами світу». Тепер їх вірші перекладено мовою урду, якою розмовляють понад 50 мільйонів мешканців Пакистану та Індії, і ще більше мільйона людей за межами Азії. В урду використовуються арабські літери.

Початки мови датовані 12-13 століттями. Сприяли перетворенню урду на літературну мову знамениті поети Хашимі, Нусраті, Мулла Ваджахі, Валі  Ауранґабаді.

11114

У 1803 році побачила світ перша друкована книга мовою урду «Ахлак-е-Гінді». Мовою урду творили видатні поети 19 століття Назір Акбарабаді та Мірза Галіб. Їх справу продовжили Назір Ахмад, Ратаннатх Саршар та Алтаф Халі.

Заклали основи традиції історичного та соціального романів Абдул Халім Шарар (1860-1926) і Мірза Махаммад Хаді Русва (1858-1931).

Після проголошення незалежності Пакистану в 1947 році урду стала офіційною мовою країни (до речі, слово «Пакистан» походить саме з урду і означає «край чистоти»). Крім того, урду – одна з 27 офіційних мов Індії (в штаті Джамму і Кашмір).        

Вірші українців чудовою мовою урду переклала відома поетеса Аніла Таліб (Anila Talib), а Сергій Дзюба переклав її вірші українською.

Це – наразі 99 переклад творів всесвітньо відомого подружжя українців із міста-героя Чернігова мовами народів світу.

 

Отже, пропонуємо вашій увазі вірші Сергія і Тетяни в перекладі мовою урду. 

 

BY SERHII DZIUBA

ابدیت کی چاندی کی ہتھیلی پر

ایک چھوٹی لڑکی

اپنے ےبالوں میں کنگھی کر رہی ہے

چاندنی میں

 اس کا چہرہ نہیں دیکھتا

موجی آئینے میں

جہاں اس کی نظر ہے

جھریوں کے ساتھ وہاں

ایک نامعلوم عورت ہے

* * *

ایک جزیرے پر

حوا کے آنسوؤں کی طرح دور،

مضبوطی سے گلے لگایا

سفید پتھروں کو اندھا کر کے

جہاں افق

پکڑا جا سکتا ہے۔

اگر یہ سمندر میں نہ گیا تو ؟

موسیقی ملی

پناہ گاہ

جنم دینے کے لئے

ایک آدمی اور عورت کو

* * *

لمبی زندگی جیو،

تھوڑا لکھیں

اور جنت پر الزام نہ لگائیں۔

اپنے گناہوں کے لیے

* * *

رونے والی خوبصورتی

اس کی آنکھ

آنسوؤں میں کوڑے

اپنی طرف متوجہ

ایک اندردخش

* * *

لوگو

براہ کرم خاموش رہو

میں سمندر کی آواز نہیں سن سکتا۔

* * *

پرانا، پرانا

گٹار بھاری کھڑا ہے

کونے میں،

بچے کی طرح.

TETIANA DZIUBA

یانا ڈیزیوبا کے ذریعے

* * *

دن ریلوے اسٹیشن کے شور کے ساتھ روانہ ہوا،

اور سائے پٹریوں کی طرح لمبے ہو گئے۔

جو رات کی اندھی گلی میں لے جاتا ہے۔

انہیں عورتوں نے عبور کیا ہے،

کم ہوئی انا کی آگ

جو مسائل سے محفوظ ہیں مگر

صرف فجر تک.

* * *

خاموشی ہوگی امید کا رنگ

سکون ہو گا خوشی کا رنگ

اور سیب گر جائے گا، دو حصوں میں تقسیم ہو جائے گا؛

اس کے آدھے حصے خوش مزاج لوگ کھائیں گے،

جو شاخوں کے پیچھے روتی ہوئی حوا کو محسوس نہیں کرے گا۔

اس کی قدیم اسکروی کو لعنت ہو

* * *

وقت کا نمک چھلکتا ہے۔

قدیم گھڑی کی ریت کی طرح

یہ جلتا ہے، درد ہوتا ہے، جلن ہوتی ہے۔

اور پھر تحلیل

سمندر بننا

جس میں بہ پڑنا خوشگوار ہے۔

یاد کی لہروں پر

بدقسمتی سے زیادہ دیر تک نہیں،

کیونکہ لوگ زمینی مخلوق ہیں

اور سمندر نمک کا ہے۔

* * *

شہزادیاں ہمیشہ بے وقوفوں کی نذر ہوتی ہیں

لوگ یہی کہتے ہیں

* * *

میں نمبر بجاتا ہوں، جو

میں اس وقت دل سے نہیں جانتا

جب کوئی فون نہیں اٹھاتا۔

تب ہی میں پیغام سن سکتا ہوں۔

میں ہمیشہ سننا چاہتا تھا۔

          Translated into Urdu by Anila Talib

 

          А зараз пропонуємо увазі шановних читачів прекрасні вірші відомої поетеси з Пакистану Аніли Таліб у перекладі народного поета України Сергія Дзюби.

 

        Аніла Таліб (Пакистан) «Коханий, я – ніщо без тебе!»

 

123452322Сієда Аніла Таліб – це перша в світі поетеса, котра написала 99 хамад мовою урду. І вона стала першою пакистанкою, чиї вірші та біографія були виставлені в галереї мистецтв «Fiero» в Медельїні (Колумбія).

Сієда Аніла Таліб – автор десяти резонансних, успішних книг. Володар багатьох міжнародних нагород. Переклала мовою урду вірші народних поетів України Тетяни та Сергія Дзюби. Пані Аніла відзначена Почесним дипломом Міжнародної літературно-мистецької Академії України. Сергій Дзюба також переклав її чудові поезії українською.

 

Невідправлений лист

 

Я хочу торкнутися твого волосся,

Але ти – на іншому боці всесвіту,

Недосяжний, мов невідома планета.

Однак ти забрав моє серце, як дім,

І тепер ти один мешкаєш у ньому,

Тільки чомусь досі без мене…

Це – дивно, бо як же людина

Може жити без серця, котре

Хвилюється, кохає і болить?

Ні, жити без серця навіть важче,

Ніж без своєї тіні, яку зовсім

не помічаєш, доки вона ще є.

Втім, я відчуваю серце, котрого

Начебто не маю, бо воно часто

Озивається дошкульним болем,

Як ампутована рука чи нога.

А ти, юначе, відчуваєш серце,

Яке колись мимоволі поцупив?

Скоро я знову тут народжуся,

І цього дня мені так потрібні твої квіти,

Міцні обійми, спраглі поцілунки…

Мрію почути, як б’ється у твоїх грудях

Моє ніжне, недолюблене серце.

Невже я хочу надто забагато?!

О, я знаю, який ти вічно зайнятий,

Заклопотаний, вразливо змучений,

Бо вкотре переймаєшся проблемами

Такого не зовсім вдячного людства!

То що тобі якесь серце, котре тихо

Живе поруч, непомітне, як сонечко… 

Що ж, буде ще один день народження

Без тебе, довгий, як пісня приблудного

Собаки, котрий, попри все, живе надією.

А може, одного зимного дня ти ненавмисно

Наступиш на моє серце, і воно заболить так,

Що ти враз опинишся зовсім поряд зі мною?..

Будь ласка, якщо це вихід із ситуації,

То я витримаю будь-який фантомний біль,

Котрий враз притлумить самотню печаль.

Увірвися в моє звичне, одноманітне життя,

Як теплий, благодатний, жаданий вітер.

Коханий, я – ніщо без тебе!

 

Невинна

 

Я – надто невинна дівчина,

Хоча в моїх очах – мрії.

Торкнувшись небес,

Маю звичку сміятися;

Однак також плачу,

Коли самотність – мій партнер.

Тоді сльози щедро зволожують

Мою бідолашну подушку…

Думаю, час, проведений зі мною,

Не зовсім змарнований, друзі.

Уявіть собі, я – багата,

Адже маю безцінний скарб,

Який, за будь-яких обставин,

Ніяк не можу втратити:     

Це – моє одненьке серце…

О, мої мрії, розпросторюйте ся,

Станьте легкими і невагомими,

Як безтілесна душа!

          © Аніла Таліб

           © З мови урду українською переклав Сергій Дзюба

Схожі матеріали (за тегом)