Прекрасна новина – вірші народних поетів України Тетяни та Сергія Дзюби перекладені мовою йоруба. Це – мова, якою розмовляє народ йоруба. Нею спілкуються понад 20 мільйонів мешканців в Африці – у Нігерії, Того та Беніні.

В Нігерії вона має статус офіційної мови. Перекладач – відомий поет Олуволе Одуєбе (Oluwole Odujebe) з Нігерії. Натомість Сергій Дзюба чудово переклав його вірші українською.  Це – 94 переклад творів Тетяни та Сергія мовами народів світу.

Пропонуємо увазі читачів вірші Сергія та Тетяни Дзюби чарівною мовою йоруба.  

By Tetiana Dziuba

* * *

Ọjọ na pakoda pẹlú

Kìràkìtà idiko ọkọ ojú irin

pàápàá àwọn òjiji ndì

Gígùn lórí ọna ọkọ ojú irin

Tí o lọ sí ibi okuku

Ọnà tooro.

Wọn jẹ ìlàkọjá fún

Awọn obinrin

Àbuku gidigidi fún Anna Karenina

Asi pin wọn ni ya pẹlu

Awọn ṣòro

only till dawn.

Títí di idaji, nikan

* * *

Idakẹ rọrọ yíò sì wà

Nípa aawọ ọ ìrètí

Alafia yíò sí wà

Nípa aawọ ìdùnnú

Awọn eso orí igi yíò sí já bọ́

Túká sí méjì;

Awon awe rẹ yíò sí jẹ jíjẹ

Fún àwọn ololufẹ

Ti kò ní kobiara sí igbe

Eefa lẹhin awọn ẹka igi

Ti o jẹ egun atijọ fun-un.

* * *

Iyọ̀ àsìkò sí nyoro 

Bíi erupẹ lati inú ogbóo

Agogo

Ohun joni, ohun duni, ohun rírà

Àti pé otun yòrò

Paradà di òkun

Tio daradara nipa

Irúsókè

Lori isan iranti.

Ose ni laanu wipe kopẹ,

Nítorípé ilẹ ni awọn ènìyàn

Tia dá.

Àti pé òkun jẹ tí iyò.

* * *

Àwọn omoba birin nigbogbo igba nbọ sowo  

Awọn òmùgọ,

Bẹẹni awọn agba

Atijọ ọlọgbọn wí.

* * *

P'èmi lori nọmba agogo 

Ti nko mọ, ni 

Ìgbà tí

Ẹnikẹni kòsí níbẹ lati gbé

Ìpè náà.

Ní igba náà ni ngo gbọ

Ọhún

Ti mo ti fẹ gbọ.

By Serhii Dziuba

* * *

Lórí ọwọ́ ogbóo fadakà 

Ní ọmọdé bínrin

Ti nyarun rẹ

Pẹlu iyari ninu iná òṣùpá

Kódà ohùn kò síri ojú ara rẹ

Nínú digi abami ní 

Níbi tí oti n'wo

Ojú tó wunjo 

Ohun ti àjèjì

Obirin.

* * *

L'orí erékùṣù

Tí o jin bí omijé Eefa

Ti o sunmọ pẹkipẹki

Leba afọju òkúta fúnfún

Ní bi ipẹkun aiyé

Ti ọwọ leka 

Tí kò bá sa wọnú òkín.

Orin si ti ṣawarii 

Ibùgbé

Ti yíò tí bí

T'akọ 

T'abo.

* * *

Pẹ l'aiye

Kọ we diẹ 

Má dá órun l'ẹbi

Fun awọn ẹsẹ rẹ.

* * *

Arewà tín sunkún:

her eye – 

Ojú rẹ

Ti ipepe nro omijé

Npe

Òsùmàrè 

* * *

Ẹyìn ará

Edakun ẹdakẹ –   

Èmi kò gbọ ariwo òkun o.

* * *

Ogbologbo

Dùùrù nla náà 

Gọ sí oro

Bíi ọmọdé.

Translated into Yoruba by Oluwole Odujebe

Ці  ж вірші відома поетеса, педагог, міжнародна громадська діячка, Принцеса Ловелін Ейо з Нігерії переклала англійською мовою.

By Serhii Dziuba

* * *

On eternity’s silver palm

a little girl

combs her hair

with moonlit comb

and doesn’t see her face

in the capricious mirror

where her glance is

with the wrinkles

of an unknown

woman. 

* * *

On an island

as distant as Eve’s tears,

hugged tightly 

by blinding white rocks,

where the horizon

could be captured

if it didn’t run into the sea,

the music found

a shelter

to give birth 

to a Man

and Woman. 

* * *

Live long,

write little

and don’t blame Heaven 

for your sins.

* * *

Crying beauty: 

her eye – 

lashes in tears

attract

a rainbow.

* * *

Folks,

please, be quiet –

I cannot hear the sea.

* * *

Old, old

guitar stands heavily

in the corner,

like a child. 

By Tetiana Dziuba

* * *

The day departed with the railroad station’s clamor,

and the shadows became as long as the tracks

which lead into night’s blind alley.

They are crossed by women,

diminished anna kareninas,

who are sheltered from problems

only till dawn.

* * *

There will be silence the color of hope,

there will be peace the color of happiness,

and the apple will fall, splitting in two;

its halves will be eaten by happy lovers,

who won’t notice the crying Eve behind the branches

cursing her ancient scurvy. 

* * *

The salt of time seeps

like sand from an ancient clock,

it burns, aches, irritates

and then dissolves

becoming sea,

in which it’s pleasant to rock 

on waves of remembrance.

Unfortunately not for long,

because people are land creatures,

and the sea is of salt.

* * *

Princesses always fell for fools,

says folk

wisdom.

* * *

I ring the numbers, which

I don’t know by heart, at the time

when nobody picks up the phone.

Only then I can hear the message

I always wanted to hear.

Translated by Lovelyn Eyo 

А тепер – гарні вірші Олуволе Одуєбе (Oluwole Odujebe) в перекладі народного поета України Сергія Дзюби.

Олуволе Одуєбе (Oluwole Odujebe), м. Лагос, Нігерія  

Відомий письменник. Родом із Лагосу (Нігерія). Навчався у Лагоській баптистській академії. Потім вивчав архітектурні технології в престижному технологічному коледжі Яба в Лагосі. Має міжнародний сертифікат (PMI-PMP) з управління проектами від PMI (м. Філадельфія, США). Також він –  член Американського товариства якості (ASQ) в м. Мілуокі, США.

Пристрасний, цікавий поет і майстерний прозаїк. Автор бестселерів на Amazon. Міжнародний діяч, який послідовно бореться за мир в усьому світі, відстоює права людини, свободу, справедливість, популяризує літературу та культуру Нігерії за кордоном і творчість відомих зарубіжних письменників – в Африці. 

Більшість його літературних творів отримали чудове визнання, почесні нагороди та щиру підтримку міжнародних спілок і академій. Нагороджений Почесним дипломом Міжнародної літературно-мистецької Академії України за значний власний творчий доробок і популяризацію української літератури в Африці. Засновник групи африканської літератури, Спілки письменників світу в Facebook, до якої входять члени з понад 50 держав. Прекрасно переклав вірші народних поетів України Тетяни та Сергія Дзюби мовою йоруба, а пан Сергій переклав його вірші українською. 

Сумую за тобою!

Я так сумую за тобою,  

За поглядом очей прегарних!

Доба минає за добою –  

Так безкінечно, довго, марно… 

Бо як же назавжди забути

Ті пристрасні, жагучі миті?!

Ані громи, ні зливи люті

Вже не могли нас розлучити.

В чарівнім полум’ї гарячім

Неслися, сповнені коханням!

Тепер лише журливо плачу,

Самотній уночі та зрання…

Цілунків чари пригадаю – 

Чутливо ніжних, дивовижних,

Які були розкішним раєм, –   

Тож розквітав, неначе вишня! 

Я вірю – станемо щасливі,

Хотітиму тебе довіку…

Прилинь, моє кохане диво,

І воскреси знов чоловіка!  

Після дощу, перед сонцем

Я не боюсь найбільших злив,

Громів і блискавиць жахливих;

Бо той, хто раз це пережив,

Вже сподівається на диво.

Якою б не була пітьма,

Втече враз відьмою від світла…

Оманою – густий туман?

Та все, мов Фенікс, знов розквітне!

Авжеж, рясний періщить дощ,

То й хай, це – на веселку, звісно, –  

Прикрасить душі вулиць, площ

І розпросториться, як пісня!

Здається, світ – лише з тривог,

Коли довкола – хмари чорні…

Всміхнеться сонечко, мов Бог,

І нас, як дітлахів, пригорне!  

Хай буря – наче Фантомас,

І хтось пліткує, мов сорока… 

Та потім тут жадано, враз

Настануть тиша, мир і спокій.

На спеку нарікати – гріх,

Клясти синоптиків, погоду…  

Зірок розсипле місяць міх

І подарує прохолоду.

Зима хай ловить дрижаки,

Тремтить від власного морозу! 

Та потім стане навпаки – 

Бурульок крапатимуть сльози… 

Гойдаємось дещицю літ,

Аж доки забере Всевишній… 

Бо так влаштований цей світ – 

Красиво, мудро, гірко, смішно!

© Олуволе Одуєбе (Oluwole Odujebe), м. Лагос, Нігерія

© З мови йоруба переклав Сергій Дзюба, місто-герой Чернігів, Україна