Народні поети України Тетяна і Сергій Дзюби продовжують активно розвивати свій успіх в африканських державах.

Нині їхні поезії переклали мовою хауса, котра дуже популярна в Західній Африці. Нею спілкуються в Нігерії, Нігері, Судані, Камеруні, Беніні, Буркіна Фасо та Гані… Загалом там розмовляють цією чарівною мовою понад сто тисяч мешканців Африки!

Вірші українців чудово переклав рідною мовою видатний нігерійський поет, прозаїк і драматург; автор популярних пісень, кінофільмів та музичних творів; блогер; практикуючий юрист і правозахисник; відомий міжнародний громадський діяч Вільям Варігон (William D. Warigon). А Сергій Дзюба майстерно переклав його цікаві, колоритні поезії українською.  

Отже, пропонуємо увазі читачів вірші Тетяни та Сергія мовою хауса.

By Tetiana Dziuba 

* * *

Rana ya tafi da kame-kame a tashar jirgin kasa.

Ga inuwa ya yi tsowo kamar hanyar jirgin

Wanda ke karatowa cilkin hanya a dare marasa ido

Inda mata ke ketarewa

Da mutuwar Anna Kareninas

Da aka kebe daga matsala har wayewar gari.

* * *

Akwai shiru mai kalar fatan alkhairi

Akwai kwanchiyar rai kalar farin ciki

Har yalon aful sai ya fadi ya rabu biyu

Kowane rabi masoya za su ci

Ba za su yi hattara da hawayen Hawa'u ba

Da take boyuwa a bayan itcen kyautatawa.

* * *

Ga gishirin lokaci yana zamewa

Kamar yashi daga agogon shekarun baya

Yana kuna, yana zafi mai radadi

Har sai sun rikida sun zama ruwar teku

Mai sa farantaka mai dorewa

A shafin tunawa 

Hazaka kuma dai bada jimawa ba,

Domin mutane halitar kasa ne

Da gishirin ruwar tekun.

* * *

'Yar Sarki, a kulum sai soyyaya

Da wadanda basu da wayo,

Marasa imani.

* * *

Na buga lambobin waya

Da ban fiye saninsu ba

Babu wani da ya ansa

Amma na ji sakon da zuchita 

Ke son ji. 

By Serhij Dziuba

* * *

Har abada

'Yar yarinya

Tana taje gashinta

Ta hasken watar abin taje gashi

Bata ganin fustanta a madubi mai sauya hali kwasam

Inda kallon ta 

Yake da lakwasan jiki

Na abin da baya da saniyyar ta mace

* * *

A jan tsibirin,

Mai nisa kamar haweyen Hawa'u,

Cikin rungumar tam

Wajen hasken fararen duwatsu

A wajen da tsararin sama 

Zai iya kamuwa cikin ruwar teku.

An samo kida

A wani tsari

Ta haihuwar miji

Da ta mace.

* * *

Cikin tsawan rayuwa,

A yi rubutu 

Kar a zargi can Samaniya

Domin zunubai.

* * *

Kyakyawar yarinya:

Idanunta –  

Gashin idanunta

Sun jawo hankalin

Bakan gizo.

* * *

Yan'uwa,

Don Allah, ku yi shiru

Domin na daina jin muryar teku.

* * *

Tsoho, tsohon

Wata nau'in garaya

Da aka kebe a gefe

Kamar yaro.

Hausa translation by William Warigon, Esq

А зараз вірші українців – у перекладі англійською. Перекладачка – письменниця, педагог, еколог, міжнародна громадська діячка Принцеса Ловелін Ейо з Нігерії.

By Serhii Dziuba

* * *

On eternity’s silver palm

a little girl

combs her hair

with moonlit comb

and doesn’t see her face

in the capricious mirror

where her glance is

with the wrinkles

of an unknown

woman. 

* * *

On an island

as distant as Eve’s tears,

hugged tightly 

by blinding white rocks,

where the horizon

could be captured

if it didn’t run into the sea,

the music found

a shelter

to give birth 

to a Man

and Woman. 

* * *

Live long,

write little

and don’t blame Heaven 

for your sins.

* * *

Crying beauty: 

her eye – 

lashes in tears

attract

a rainbow.

* * *

Folks,

please, be quiet –

I cannot hear the sea.

* * *

Old, old

guitar stands heavily

in the corner,

like a child. 

By Tetiana Dziuba

* * *

The day departed with the railroad station’s clamor,

and the shadows became as long as the tracks

which lead into night’s blind alley.

They are crossed by women,

diminished anna kareninas,

who are sheltered from problems

only till dawn.

* * *

There will be silence the color of hope,

there will be peace the color of happiness,

and the apple will fall, splitting in two;

its halves will be eaten by happy lovers,

who won’t notice the crying Eve behind the branches

cursing her ancient scurvy. 

* * *

The salt of time seeps

like sand from an ancient clock,

it burns, aches, irritates

and then dissolves

becoming sea,

in which it’s pleasant to rock 

on waves of remembrance.

Unfortunately not for long,

because people are land creatures,

and the sea is of salt.

* * *

Princesses always fell for fools,

says folk

wisdom.

* * *

I ring the numbers, which

I don’t know by heart, at the time

when nobody picks up the phone.

Only then I can hear the message

I always wanted to hear.

Translated by Lovelyn Eyo 

А тепер – вірші нігерійського письменника Вільяма Варігона в перекладі народного поета України Сергія Дзюби з Чернігова.

Вільям Варігон, есквайр (William D. Warigon Esq.),  м. Абуджа, Нігерія 

Видатний нігерійський поет, прозаїк, драматург, блогер, автор пісень, авторитетний практикуючий юрист, правозахисник та міжнародний діяч. 

Автор відомих кінофільмів: «Дельта Нігеру: закохані», «Еклектичний поет» і «Вічна рапсодія» та співавтор багатьох міжнародних літературних антологій-бестселерів, зокрема книжок «Мотиви для барда: Натхненні цитати багатьох кольорів» і «Відлуння африканських барабанів».  

Колумніст популярного журналу «Phenomenal People». Коли захопився музикою, випустив 3 студійні компакт-диски: «Dew Drops», «Heavenly Dew», «Adew Lation». 

Також керує освітніми службами, котрі надають допомогу неосвіченим і знедоленим.

Представлений у багатьох міжнародних антологіях і спільних проектах, наприклад, у нещодавній книзі-бестселері «Осінній апельсин» (за редакцією Ієна Вілкокса) та резонансному збірнику «Мир починається з нас» (редакція Бренди Мохаммед). 

Багато подорожував. Зараз мешкає в Нігерії, у чарівному місті Абуджа. Спілкується мовами: хауса, мбула, бачама, фулані, а також – французькою.

Толерантно ставиться до переконань та орієнтації інших людей. Його кредо: «Ми – всі красиві, як пальці однієї руки».

Вільям Варігон гарно переклав вірші народних поетів України Сергія і Тетяни Дзюби африканською мовою хауса, котрою розмовляють понад 100 мільйонів мешканців Західної Африки. 

Нагороджений у багатьох державах. А зараз його відзначено Почесним дипломом Міжнародної літературно-мистецької Академії України за видатну творчу діяльність і популяризацію української літератури в Африці. 

 Аромат твоєї пісні

Я був пригніченим, в зажурі:

Чекав чарівних, чуйних змін, – 

Тепла, удачі – замість бурі,

Та світла й щастя передзвін. 

Вже й на столі паперу стосик –  

В солодкому передчутті…

Ввімкнув танок – і ноги босі,

Аж заясніли, мов святі!

Ця пісня ніжно зворушила,

Піднесла до палких небес;

Розквітлих слів жадана сила

    Окрилила – і я воскрес! 

    Той аромат поезій зрання, 

    Мелодії прекрасний лет…

    І я, наснажений коханням,

    Готую авторці бенкет!

    Шановному курцеві

    Ти куриш – гаряче шкварчить

    Ота подруга-сигарета!

    А в мене – знов душа умить

    Спалахує сумним сонетом. 

    Авжеж – поет, тож не святий,

    До слова ласий та до слави, – 

    Здається, наче на забій,

    Готують демони лукаві…

    Та вірші – це солодкий гріх:

    Ятрять – водночас гоять душі. 

    Періщить, трощить, мов батіг,

    Нас сигаретка невмируща!  

    Комусь той сморід – фіміам,

    Хоча до пекла наближає

    Мужів та їх шляхетних дам,  

    Бо вже курцям не бачить раю.

    Неначе немічне дитя, 

    Ти смокчеш куриво звабливо:

    Жовтіють зуби чи життя,

    І ніс росте, неначе слива!

    Ще нібито в розвої літ,

    А хекаєш, неначе шкапа;   

    До личка дістає живіт,

    Сльоза смолою раптом крапа…

    Цілуєш, жмакаєш її

    Та кланяєшся, мов богині!    

    Мчи навпростець – мо’ солов’ї

    Ще заспівають на могилі…

    Кури хоча й до ста років,

    Хай щедро тануть грошей жмені…

    Бо ти живеш, як захотів, 

    Лише кортить ввесь час страшенно! 

    Дивлюся на тебе

    Найбільша в світі насолода – 

    Дивитися завжди на тебе;

    Це – найважливіша потреба,

    Мов дихати погідним небом,

    Як сонечком зігріти душу,

Веселкою чимчикувати,

І світ натхненно обіймати,

Мов навесні розквітлу грушу! 

    Щоразу лиш про це і мрію:

    У нашім ліжку, на світанку,

    Удень – на сонячному ґанку,

    В зірково-місячній завії.

    В твоїх очах – безмежний космос

    І ласки, ніжності чарунки, – 

    Назустріч лину поцілунку,

    Мандрую у шовкових косах!

    Ясне і неповторне диво – 

    Розкішна, зваблива богиня, –  

    Осяяний твоїм промінням,

    Сто літ кохатиму вродливу! 

©  Вільям Варігон, есквайр (William D. Warigon Esq.), м. Абуджа, Нігерія 

©  З мови хауса переклав Сергій Дзюба, місто-герой Чернігів, Україна