Хтось із великих сказав: «Музика – великий землетрус серця». Це витончена, загадкова субстанція, до якої неможливо доторкнутися руками – лише відчути її душею, шкірою, мурахами, що обсипають спину…

«Той, що по життю з піснею крокує, той ніколи і ніде не пропаде». Ці слова з пісні, що була популярною у певні часи, – неначе про артистку Носівського МБК Галину Коротку, яка зайшла у кабінет (творчу кімнату) директора, режисера і сценариста, поета і артиста, майстра епатажу Вячеслава Ворошилова.

Сказати, що земля – моя доля, – мало. Земля для мене – це мої щоденні думки, моє діло,покликання, біль і радість. Робота на землі сформувала мій характер, і стала, за великим рахунком, частиною мене самого. (Леонід Яковишин)

Киянин Руслан Зорін був учасником Революції Гідності, а у 2015-ому році приєднався до взводу розвідно-мотопіхотного батальйону «Київська Русь». Стояв на захисті Ірпеня, коли почалася широкомасштабна війна. Через зло, вбивства, ґвалтування і знущання з українців з боку російської армії, яке бачив на початку 2022 року, не зміг повернутися до мирного життя, хоч і мав поранення. Став на оборону Запоріжжя, Сєвєродонецька та Бахмута.

У школі творчість розвивав, педагогом-організатором працював, хореографію викладав

У житті кожного з нас зустрічаються люди, які чимось особливим запам’ятовуються. Микола Михайлович Варьоха запам’ятався мені з тих часів, коли я, будучи завідувачкою відділу сільського господарства у районній газеті, не раз у нього як у агронома брала інтерв’ю. Запам’ятався тим, що завжди розказував, ніби з книжки читав. Ніколи не «віднікувався», мовляв, часу немає чи навіщо це треба. Ніколи не наголошував на своїй важливості як агронома, віддавав перевагу тим, хто безпосередньо сіє, обробляє, силосує, жнивує… Завжди чудово орієнтувався у виробничих показниках господарства, де працював на той час і вмів про це розповісти.

Життя цього поважного чоловіка, як і життя тогочасної генерації, складне, буремне й, на превеликий жаль, тісно переплетене з війною.

Чернігівське КДБ порушило проти нього першу кримінальну справу, коли Анатолію Шацькому було лише 16 років. Тоді учень Куликівської загальноосвітньої школи потрапив «на олівець» до радянських спецслужб за рукописну книжечку власних віршів «антирадянського змісту», які прочитав на шкільному вечорі з нагоди Дня Конституції.

Жителі Бобровицької громади на Чернігівщині провели в останню земну дорогу військовослужбовця Андрія Олександровича Істоміна.

1 жовтня Ользі Андріївні Маляренко, яка проживає у Талалаївці, виповнилося 95 років! Дожити до такого віку мають щастя не так багато людей, а особливо у наш час – це справді феномен!